Сім одиниць муніципального транспорту: 3 трамваї, 3 тролейбуси та 1 автобус — були пошкоджені у Запоріжжі під час війни. Фахівці підприємства “Запоріжелектротранс” їх лагодять і повертають на маршрути. Чекає на ремонт і трамвай, що потрапив під удар 8 січня. Але страждають від атак ворога і водії, і пасажири. Як працюють транспортники у воєнний час і як піклуються про безпеку на дорогах – у матеріалі.

У запорізькому трамвайному депо чекає на ремонт трамвай, що потрапив під атаку у Шевченківському районі міста 8 січня. Відтоді зробили технічне обстеження пошкодженої машини й зараз чекають від партнерів необхідні запчастини. Найбільша складність у ремонті – відновлення задніх дверей. А найвартісніше — лобове скло. Воно ексклюзивне й коштує близько 80 тисяч гривень.

“Загалом косметичний ремонт. Пошкоджені вікна, двері чуть-чуть повивертало, треба ремонтувати. А по ходовій частині все взагалі в цілому стані,” – розповідає заступник начальника трамвайного депо КП “Запоріжелектротранс” Артур Ісаєв.

8 січня на 14 маршруті трамвая працювала водійка Тетяна Клименко. Каже: перед вибухом люди виходили з прохідної заводу “Мотор Січ”, але вона чомусь не дочекалась їх на зупинці й попрямувала далі. За кілька секунд у будинок поряд із зупинкою вдарила авіабомба.

“Я не знаю, чого я уїхала з остановки. Сіло мало людей, і мені треба було поїхати з остановки. І я тільки уїхала, і тут такий грохот сильний. Машини взриваються, люди кричать, – розповідає водійка трамвая Тетяна Клименко. – Тоді було дуже страшно. Салон повний диму. Треба диспетчеру дзвонить, сообщать, а телефон знайти не можу.”

Водійка зупинила трамвай. На вікнах вагону вилетіло скло, задні двері не відкривались. Той, хто отямився, почав потроху виводити людей через передні.

“Ну вони ж посипалсь сюди в салон, вікна. Тут бабушка була, вона упала. Одні двері тільки передні одкрились. Ну, я не знаю, чому, вибило електроніку, напевне. І бабушку піднімали, – згадує пані Тетяна. – Я ж тоже помогла її піднять. Там мужчина сидів, там лежав мужчина. І за ним сиділа жінка. І ще один був, і ми її винесли.”

Два пасажири загинули. Інших поранених вдалось врятувати. Сама Тетяна Миколаївна дивом залишилась неушкодженою, але пережила сильний шок. Каже: вдячна колегам, які намагались підтримати її.

“Мене дуже всі підтримували. Всі водії, всі дзвонили. А я ж не могла говорити навіть. Всі телефонували, всі переживали. Керівництво також у нас дуже гарне, мене теж підтримує.”

Пані Тетяна продовжує працювати. Каже: за кермо сідати не боїться, адже водить трамваї містом понад 40 років, і без улюбленої роботи свого життя не уявляє: 

“Я ж не можу без трамвая. Не можу без свого колективу. Я в отпуск піду, а мені вже треба на роботу йти.”

А під час повітряної тривоги на маршруті діє чітко за інструкцією.

“Об’являєм пасажирам, що “повітряна тривога, пройдіть у найближче укриття”. Ну, хто хоче, йде, а хто не хоче, той не йде, – розповідає вона. – Люди не виходять в основному, дуже мало людей виходять.”

“Також ми рекомендуємо нашим пасажирам застосовувати додаток “Дозор-укриття”, ви знаєте, що нещодавно ми впровадили таку технологію, – наголошує перший заступник генерального директора КП “Запоріжелектротранс” Володимир Сухачов. – Наш водій при повітряній тривозі надає сигнал. Ви його всі бачите. І якщо у вас є такий додаток, ви можете прослідувати до найближчого укриття за маршрутизатором.”

Попри війну, у “Запоріжелектротрансі” є фахівці, які ремонтують машини швидко і якісно. Лагодять прошиті уламками кузови, вставляють вікна й двері. Пошкоджений у січні трамвай вони зможуть відремонтувати за два тижні, щойно від партнерів надійде обладнання, розповіли на підприємстві.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі