У Запоріжжі попрощались із заслуженим працівником культури, багаторічним диктором обласного радіо, журналістом і письменником Василем Фединою. Він стояв біля витоків українського радіомовлення, був зберігачем його традицій і культури. Василь Федина пішов із життя на 92-му році. Попрощатися з ним прийшли колеги-журналісти, митці, освітяни й ті, хто просто чув його натхненне слово, що впродовж майже півстоліття лунало в ефірі запорізького радіо. Про його спадок – у матеріалі. 

Одне з останніх інтерв’ю Василя Федини телеканалу МТМ відбувалось у його помешканні. Під сирени повітряної тривоги розмовляли про нову книжку, яку він присвятив поету з Гуляйполя й своєму другові Василю Діденку. У ній оприлюднив листування з Діденком, адже зберігав два десятки таких листів. Надрукував на заощаджені з пенсії кошти.

“Ці листи були такі добрі, щирі. Ось один із них. “Васю-Васильку, салют. Оце тобі п’ять моїх віршів. Зроби запис на плівку, та й нехай лине в ефір твій дикторсько-акторський голос, – згадував пан Федина. – Тисну руку, твій Василь Діденко. 12.11.66 року”.

Василь Федина – представник тієї епохи, коли дикторів не просто любили, а приймали у кожну родину. Невтомний популяризатор української мови. Плекав її у душі й відстоював все своє життя, через що у радянські часи навіть отримав ярлик українського націоналіста. Але, попри все, щоранку у прямому ефірі вітав земляків і ніс їм натхненне слово любові до України, її працелюбного народу, невичерпного духовного багатства.

“У 1989-му році я започаткував і впродовж 10 років вів авторську програму “Мова рідна, слово рідне”. Так що оця книга “На долині туман” у листах і літературі” адресована у першу чергу моїм колегам — учителям української мови і літератури і журналістам,” – ділився диктор. 

“Вся область тоді прокидалася від слів “Говорить Запоріжжя”. Це як гімн звучало, як якійсь код, – згадує журналіст та письменник Костянтин Сушко. – І що приємно, він так слово відчував, не тільки те слово, яке несе інформацію, а живе слово.”

А посаду диктора радіо молодий журналіст виграв на творчому конкурсі після навчання у Київському університеті.

“Одержав направлення в районну газету заввідділом листів і масової роботи. А друзі, які працювали тут, у Запоріжжі, повідомили мені, що оголошений конкурс на заміщення посади дикторів, – розповідав пан Василь. – Я приїхав сюди, виграв цей конкурс і почав працювати диктором і журналістом.”

Цей запис зроблений торік у День журналіста. Василю Яковичу було вже за 90, але він мав за честь особисто привітати своїх колег із професійним святом, адже був для них наставником і добрим другом.

“Залишив по собі добрий слід і в журналістиці, і в письменництві, і в душах людей, тому що був вірним другом, інтелігентною людиною, великим патріотом, – згадує секретарка Запорізького обласного об’єднання НСЖУ Валентина Манжура. – Відстоював українську мову, культуру, Україну. І він навіть заповів, щоб його поховали з українським прапором.”

“Він підходить до мене й каже: ти знаєш, у газету “Запорозька січ” потрібна людина, яка вела б там національне питання. Я рекомендував тебе. Мені шкода розставатися, але я порекомендував, бо там твоє місце, – додає журналіст та письменник Пилип Юрик. – Ми співпрацювали з ним довго. Мої книжки він рецензував завжди.”

“Він навчав тому ремеслу, якому ніхто не міг навчити, крім нього і крім його колеги Алли Олександрівни Морозової. Тому я вдячна долі, що я двадцять років працювала поряд із Василем Яковичем,” – ділиться колишня директорка ТО “Радіо Запоріжжя” Ніна Деркач.

Особливо пишався Василь Якович створеним ним на телебаченні авторським циклом теленарисів про талановитих літераторів запорізького краю – Василя Лісняка, Миколу Лиходіда й, звісно, Василя Діденка. І дуже радів, що опанував і телевізійні технології.

“Я сподіваюсь, що після закінчення війни – звичайно, нашою перемогою – вчителі української мови та літератури знову будуть проводити уроки літератури рідного краю, на яких будуть вивчати життя й творчість прекрасного лірика Запорізького краю Василя Діденка,” – згадував пан Федина. 

Останні роки життя – активна літературна діяльність і цілий цикл нових книжок. Пілотний примірник однієї з них у січні пан Федина подарував колегам, але презентувати її не встиг. Друзі планують зробити це навесні.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі