Олександр Прокоф’єв, лікар із медицини невідкладних станів із Запоріжжя, узяв участь в проєкті Нової пошти “Грай за Україну”, амбасадоркою якої є легендарна тенісистка Еліна Світоліна. Проєкт має на меті об’єднати людей, розділених кордонами, і надихнути помічати свої досягнення. Адже кожен маленький успіх — це частина великої перемоги.

“Просто написав все, що я думаю про себе. Це було спонтанне рішення.”

У своїй історії Олександр розповів про те, як із дитинства мріяв про професію лікаря. Як наполегливо йшов до свої мрії і вже у 20 років зміг її реалізувати.

“У три роки у мене з’явився новий фонендоскоп, який мені купила мама, тому що я її заставив це зробити. Мені дуже подобалися дисципліни як хімія і біологія,” – розповідає лікар із медицини невідкладних станів Олександр Прокоф’єв.

Вчився й одночасно працював – пройшов шлях від санітара до медбрата в операційній. А потім вступив у Запорізький медуніверситет, отримав спеціальність лікаря з медицини невідкладних станів. І до початку повномасштабного вторгнення працював на швидкій.

“Як виникло рішення піти на фронт? Миттєво, – згадує лікар з медицини невідкладних станів Олександр Прокоф’єв. – Спочатку пішов мій батько на військову службу. Він не лікар, але він пішов одразу. Після цього пішов я.”

20-річний спеціаліст очолив медичну службу у військовому підрозділі на Донецькому напрямку. Нерідко, каже Олександр, доводилось приймати складні рішення і діяти поза інструкцією, коли був хоч найменший шанс врятувати життя. 

“Це операції у дорозі, яких не має бути взагалі. Це операції, для яких немає матеріалів, операції небезпечні, під час яких пацієнт може не вижити, але лікарі беруть все на себе, – розповідає лікар з медицини невідкладних станів Олександр Прокоф’єв. – І у мене були такі ситуації, коли я брав на себе відповідальність.”

Після двох контузій Олександра демобілізували. Але він продовжує «грати за Україну» – повернувся до роботи на швидкій, рятує людей, навчає містян тактичній медицині та підтримує зв’язок із військовими, яких лікував на передовій. І надає поради вже як психолог:

“Розмовляти зі своїми колегами, вести активний спосіб життя. Коли у тебе вихідний, або ти просто вільний, ти можеш піти погуляти. Розмовляти з родичами про різні теми, але тільки не на тему війни.”

Наразі на сайті  проєкту “Грай за Україну” вже понад 55 тисяч розповідей про власні перемоги. Реалізують його також в Німеччині та Польщі, де нині проживає багато наших співгромадян. А за свою історію Олександр отримав унікальний тенісний м’яч із автографом Еліни Світоліної.

У важкі часи як ніколи важливо бачити та пишатися своїми успіхами. Перемоги бувають різні: спортивні чи життєві, гучні або непомітні для інших, але важливі особисто для нас.  І кожна з них — безцінна. Саме тому в проєкті Нової пошти “Грай за Україну” взяла участь і запоріжанка Олена Батіщева, яка працює юристкою. “Я дуже пишаюсь тим, чого досягла, але ще більше – тим, що зберегла і не втратила за ці три роки” – написала Олена у своїй історії успіху. І зауважила: в ній немає гучних перемог, це звичайне життя.

“Просто кожен день робляться якісь кроки, з яких складається життя. І впродовж цих 3-х років я бачу результати цих маленьких кроків, – ділиться юристка Олена Батіщева. – Що в мене є чудовий чоловік, чудова дитина, чудова робота і чудове життя. У прифронтовому місті, під час війни, але воно в мене є. І кожен день я роблю все, що можу для того, щоб воно було й було кращим.”

Чоловік Олени добровольцем пішов захищати Україну. Тож для того, щоб проживати свій день повноцінно й змістовно, жінка має знати, що з ним все гаразд.

“А він завжди пише “у мене все нормально”. Як би тяжко не було на його напрямку, у нього завжди все нормально. І я заспокоююсь і можу далі займатися звичайними справами. Я тепер вмію збирати меблі, вмію користуватися шуруповертом. Я вмію підключати пральну машину. Я дуже прокачала свої вміння тайм-менеджменту.”

І вміння планувати свій час стають у пригоді щоденно. Адже 8-річний син Олени Олексій має багато захоплень, і мама – його головна помічниця, аби встигнути все.

“Він спробував за цей час циркову студію, заняття футболом, зараз зупинилися на акробатиці. А ще IT-школа і музика. Я відводжу його у музичну школу. У мене є рюкзак за спиною, де в мене є ноутбук і блокнот. І поки він займається музикою, я сиджу й працюю, – розповідає Олена Батіщева. – Потім ми біжимо додому, по ходу купуємо якісь продукти. І поки він робить домашні завдання, я далі працюю. А потім готую їсти й паралельно слухаю, як він читає, або вчить вірш. І ось так кожен день.”

Олена каже: взяла участь у проєкті “Грай за Україну” щоб розповісти людям, як важливо у найскладніші часи пишатися своїми, хай і не завжди великими, життєвими досягненнями. Адже з маленьких особистих успіхів складається наша спільна перемога.

“Щоб все було добре, щоб не треба було хвилюватися за близьких. Це дуже важливо зараз. І знати, що за поворотом тебе не чекає нічого поганого.”