Кістки, ножові пластини з кремнію та елементи посуду часів неоліту продовжують знаходити спеціалісти Національного заповідника «Хортиця» після обміління Дніпра. Водночас виявляють стародавні артефакти і краєзнавці уздовж прибережної частини лівого берега. Нещодавно дослідники знайшли і залишки ємностей поблизу урочища Сагайдачний. Аналогічні знахідки представлені і у Національному заповіднику «Хортиця». Подробиці – у нашому матеріалі.

Кістки – знаряддя праці для давніх племен, які жили на території Придніпров’я. Їхній вік може становити від 15 до 10 тисяч років. Для тодішніх місцевих вони могли слугувати у побуті, зокрема для відщеплювання кремнію. Умови, в яких зберігалися предмети цілими епохами, дозволили кісткам скам’яніти.

“Оскільки кістка пориста, в неї заходять з водою різні елементи, і вони її заповнюють, – розповідає старший адміністратор відділу музейних комунікацій НЗ “Хортиця” Микола Свидрань. – Вигниває біологічний елемент, а, наприклад, плотний елемент заходить і заміщає цю кістку. Тобто зовні вона залишається, якою і була, але в скам’янілому вигляді. Тварини, які були представлені цими елементами, були в ужитку, вживанні цих культурних мас, які знаходилися на цій території певний час, тобто тих племен, народів, які полювали на цих тварин, або вони їх розводили. Тут ми можемо говорити або про мисливців, або про осіле населення, яке займалося тваринництвом.”

Знаходили і загострене каміння – кремінь. Для пращурів – ножі та шкребки. Правильно відретушованим матеріалом можна було обробляти рибу, м’ясо та шкіру тварини. Ножовидних пластин з кременю було знайдено чимало, проте найближче джерело його утворення розташоване на території сучасної Донеччини.

“В процесі постійної роботи з цим матеріалом розуміли, що можна, наприклад, його відретушувати отаким чином, – каже Микола Свидрань, – або, наприклад, береться кістка, відбивається – і виходить ретуш. Якщо ретушувати цей матеріал, то зазубрина вже буде давати більш гострість і пробійну силу. Ми можемо ним вишкрібувати, наприклад, жир зі шкіри, щоб було легше обробляти шкіру. Поступово проходять такі трансформації, і коли людина вже навчилася красиво обробляти матеріал, то у нас виходять знаряддя праці.”

На уламках стародавнього посуду дописемних часів можна побачити елементи естетичного оздоблення.

“Оскільки людина вже відчуває певну естетику, придає цю естетику елементам своїх виробів. Тут і продавлювання шнуром, робилась така орнаментація, плюс продавлювання пальцями, або, наприклад, штампами. Певний штамп виготовлявся для того, щоб продавлювати. В основному робилися такі защепи пальцями, різними варіаціями, – розповідає старший адміністратор відділу музейних комунікацій НЗ “Хортиця”. – Це фактично, можна сказати, знакова система, бо люди, скоріше за все, розуміли, чия це кераміка, можливо, це була вписана інформація, так само як у нашу вишивку вписана інформація, яку ми зараз не всю розуміємо, але вишивка нам подобається, і ми її носимо.”

Аналогічні фрагменти нещодавно знайшов в урочищі Сагайдачного запорізький краєзнавець Олександр Шкаліков. Посуд був зроблений зі спеціальної суміші-тіста, наявні вкраплення камінців різних фракцій. Уламки стародавнього посуду можуть бути тотожними через будівництво дамби та мостів, які сполучають обидва береги Запоріжжя.

“Під час будівництва усіх комунікацій, пов’язаних з Дніпрогесом, підривалися скелі, і культурні шари могли бути зрушені і винесені в повітря, – вважає Микола Свидрань. – Під час падіння в різні боки вони могли бути занесені, і на території Хортиці, і розкидані по самому урочищу. Скоріш за все, підйомний матеріал, який належить до певних таких от локацій.”

Підрив дамби Каховської ГЕС влітку двадцять третього року  відкрив дослідникам ширший простір для виявлення нових артефактів. Багато з них запорізьким науковцям ще доведеться знайти, зазначають у заповіднику. 

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі