Саме цього дня 1932 року “Рада народних комісарів УСРР” прийняла особливу “інструкцію” яка містила настанови по збору зерна із “одноосібників” — селян, які працювали не в колгоспі. Та що передувало цьому?

Навесні 1932 року “совєцька держава” ухвалила видачу зернової позики Українській республіці на допомогу селян та помел борошна. Як зазначалось у постановах політбюро самої ж цк вкп(б), запасів борошна на той момент Україна не мала зовсім.

Втім, попри надану позику, радянська влада вивезла більшість посівного матеріалу до кінця червня. Тодішній голова “Ради народних комісаів” Влас Чубар навіть повідомив сталіна та молотова про катастрофічну нестачу зерна: кількість регіонів, які потребували сільгосп-підтримки зросла щонайменше до 100. Ще в травні того ж року таких налічувалось 61. Попри це, на Українській УСРР лежала зобов’язаність повернути частину позики до кінця літа, не враховуючи норму хлібозаготівель.

Це призвело до того, що 7 серпня 1932 року з’явилась постанова ВЦВК й РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», більш відома в народі як «Закон про п’ять колосків». Згідно з цією постановою, розкрадання майна колгоспів каралось розстрілом, за наявності «пом’якшувальних обставин» — позбавленням волі на строк не менше від 10 років.

11 серпня 1932 року сталін написав листа лазарю кагановичу, в якому розкритикував українців за “небежання” виконувати плани по здачі зерна, та зриві посівних та заготівельних робіт. Його указом в керівництві УСРР провели кадрові зміни: поставити на місце генерального секретаря ЦК КП(б)У л. кагановича та висунути на службу голови українського держполітуправління В. Балицького, пересунувши діючого голову на місце заступника. Часи йдуть…

Вже 22 серпня ДПУ зафіксувало понад 200 випадків відмови колгоспів віддавати зерно. У відповідь на це було прийнято рішення заборонити витрачати хліб на годування колгоспників у їдальнях — окрім трактористів. Тепер робітники мали приносити свій хліб.

За серпень-місяць 1932 року надійшло з 1,5 тис. заяв колгоспників про вихід із колгоспів. Майже 70 % з них припадало на Харківську область. Здебільшого подали заяви (80 %) бідняки, решта — середняки. План хлібозаготівель був виконаний приблизно на 40% і вважався зірваним.

В листопаді 1932 року комісія Молотова запровадила спеціальні бригади зі здобуття зерна («червоні валки»). Загалом, них входило понад 110 тисяч охочих, набраних з-поміж селян. Таким чином люди намагались урятуватись від голодної смерті — вони діставали якусь частину вилученого зерна й харчів.

Не забули більшовики і про видану позику — 30 жовтня 1932 року політбюро більшовиків видало постанову, у якій вимагало від УСРР повернути зернову позику у повному обсязі до 1 грудня того ж року.

З початку листопада призначені сталіним керівники репресій в Україні прийняли рішення обмежити постачання промислових товарів у регіони із низьким показником хлібоздачі. А вже 11 листопада випущено інструкцію, в якій закликалося до якомога жорсткіших та рішучіших репресій проти “противників хлібозаготівлі”, “злісних нездачників” та “класових ворогів”. Нею ж заборонялося постачати необхідні товари до регіонів з низькими показниками здачі хлібу. Слово “репресії” тут не перебільшення, а цитування — саме так більшовики називали власні діяння проти українського народу.

Нижче ви можете ознайомитися з текстом цієї інструкції (для цього потрібно натиснути на нього та збільшити зображення).

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі 

https://tsdavo.gov.ua/gmedia/24-13-81-34-jpg/