Починаючи з часів війська Запорозького і до нині він — один з головних символів України. Щорічно 23 серпня вся країна відзначає День державного прапора – один із символів незламності українського народу. Для багатьох це ще й оберіг та символ мужності. Виготовляють власноруч прапори і запорізькі майстрині, котрі потім передають військовим на фронт, аби підтримати їхній бойовий дух. Про процес пошиття та емоції наших захисників – у матеріалі.

Стібок за стібком з-під машинки пані Оксани з’являється державний прапор. Створює вона їх останні 1,5 роки. Згодом українські стяги передає волонтерам, які відправляють їх на фронт.

“Є така ГО “Вірю в Україну”, — розповідає волонтерка Оксана Гізбрехт-Ференчук. — Там сітки. І там був запрос від хлопців, що звільняють території. І що? Немає прапора. Звернулась, каже “зможеш”? Ми почали. Почали, і зараз кожна сітка — це 2-3 прапора їдуть військовим.” 

Пошиття прапора — це кропітка робота, каже майстриня. Спочатку пару днів йде на викрійку матеріалу і тільки потім вона сідає за машинку. Та поряд у ролі помічника завжди бігає кіт на прізвисько Нафаня.

“Ну це такий, складний процес, — ділиться пані Оксана. — Розкрій, потім пошив. Тиждень можна просто вистрочувати кожного дня 10-15 прапорів, може, й 20. А буває таке, що 2-3 дня тільки крій, крій, крій, крій.”

На пошиття прапорів йде близько 30 метрів матеріалу на тиждень. Тримається цей процес на небайдужих запоріжцях, які купують синьо-жовту тканину для пані Оксани. Та подяка, яку бачать волонтери від захисників — вартує цього, ділиться майстриня.

“Іноді бачу фото в фейсбуці, бачу, що це мої, — розказує волонтерка. — Мені дуже радісно і дуже зігріває, коли я бачу їхні обличчя на фото, слова подяки. Емоції перехоплюють. Зараз не треба чекати. Зараз кожен повинен займатись своєю справою.”

Пізніше ці прапори, як зазвичай, передадуть одному із волонтерських осередків. Ще 1,5 року тому доброчинці придумали добру традицію — вкладати стяги до маскувальних сіток. І назву їм придумали символічну.

“Це наша ідея, – каже волонтерка Жанетта Малярова. – В кожну сітку ми намагаємось вкласти прапор “перемоги”. Він звісно маленький, не такий, який ми хотіли б, щоб розвивався над поверженою росією, але в кожному з цих прапорів — частка нашої душі.”

Щодня волонтери плетуть 4 сітки, а за період великої війни всі їхні маскувальні вироби вкрили б кілька футбольних полів. Відповідно, незліченна кількість стягів доходить до військових. Наші ж захисники також привозять доброчинцям “бойові” подарунки, серед яких — і українські прапори з підписами бригад.

Серед них — і стяги, які побували в запеклому бою, як той, що раніше оберігав військових на лінії фронту. Тепер він видніється на стіні осередку — так званому “пункті незламності”. Саме символом перемоги і є для доброчинців український стяг. Тож, даруючи його нашим захисникам, вони знають, що наближають нашу Перемогу над росією.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі