Запорізький музичний гурт «Барабанза» спільно з німецькою співачкою Петрою Нахтмановою презентували кліп на народну українську хорову пісню “Подоляночка”. Поспілкувалися із запорізькими музикантами та дізналися про ідею творчої співпраці і авторську інтерпретацію композиції. 

Подружжя Васильєвих — Наталя та Денис — засновники гурту “Барабанза” розповідають, як формувався задум їхньої нової роботи, котру вони виконали разом із німецькою співачкою Петрою Нахтмановою.

“Ми були в бомбосховищі, – згадує Денис Васильєв, – під час прильоту, коли в березні прилетіла перша ракета російська, на Запоріжжя-2, і, власне, з цього почалась ця історія.”

“Це дійсно жахливо, – додає пані Наталя, – і це наша солідарність і це наш внесок і творчий доробок для протидії російській агресії, культурний такий.”

Разом із новою інтерпретацією української народної хорової пісні “Подоляночка” музиканти показали і кліп до неї. Відео знімали на двох локаціях — вокзалі Запоріжжя-2, який у березні частково постраждав від російської ракети, та на одній із залізничних станцій Берліна, куди прибувають біженці з України. Пісня та кліп стали частиною міжнародного проєкту “Трекс”, який об’єднує музикантів із Європи та України.

“Трекс має подвійне значення, – каже Наталя Васильєва, – і трекс — це колії залізничні, які поєднують людей. І особливо це було актуально, коли дуже багато людей знаходили прихисток в європейських країнах.”

Також трекс означає й звукові доріжки, які об’єднують музикантів та слухачів з різних країн.

“І як матеріал творчий було взято дуже стару, стародавню пісню Подоляночка, – додає засновниця гурту, – яка на мій погляд має третій шар змістовий в трекс — це шлях в наше минуле, це підтримка наших коренів, це наш рід, це життя, яке продовжується з минулого в майбутнє.”

До речі, історично цю пісня виконували під час хороводів, тож і версія, яку продемонстрував україно-німецький тандем, є своєрідним танком. А інструменти, які акомпанують виконавиці, також мають досить цікаву історію. 

“Використали персидський барабан, – каже Наталія Васильєва, – східний, прародич дарбуки сучасної. Конкретно цей інструмент — він дерев’яний повністю корпус, і натуральна шкіра. Тут дуже така шкіра, вона в різних місцях, від різних дотиків дає своє звучання, і був потрібен час, щоб знайти потрібні звуки для гри.”

Другий інструмент — це саз. До речі, є припущення, що саме на такому виконував мелодії козак Мамай. Цікаво, що під саз дуже часто виконували пісні, розповідали історії про визвольну боротьбу народів, про свободу.

Після презентації проєкту учасники гурту “Барабанза” вже отримали кілька пропозицій від європейських колег та американського гурту, який також грає на барабанах. Тож і далі готові тримати культурний та музичний фронт. 

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі