Побачити старовинні і сучасні вишиті сорочки й рушники, а також писанки можуть всі, хто завітає на виставку “Український всесвіт” до Центру культурних послуг “Заводський”. Її до Всесвітнього дня вишиванки організувала громадська організація “Запорозькі Берегині”. Більше про виставку – у матеріалі.

“Ви бачите на стінах рушники і вишиванки з колекції Яни Яковенко, і трохи моєї колекції, – розповідає …. – Посередині рушник, який Яна Яковенко вишивала сама, це весільний рушник, тут він такий один на виставці. Щоб ви розуміли, якщо вишиєте собі рушника на весілля, у вас буде така любов, таке кохання з вашим чоловіком на все життя.”

В кожному рушнику вишивальниці кодують велику силу, розповідає голова громадської організації “Запорозькі Берегині” Олена Шевчук. Наприклад, на весільному є дерево роду – найпотужніший знак.

“Дерево роду, яке має міцне коріння, має такий гарний горщик, в якому воно стоїть, – розповідає Олена Шевчук. – Наші сучасні рушники, які вишивають наші “Запорозькі берегині”, вони мають сакральні знаки. Дерево роду – це жіночий рушник, та жінка, яка постоїть під цим рушником, чи дівчинка, матиме велике щастя.”

Свою роботу, зокрема вишитий рушник “Білий по білому” на виставці презентувала майстриня, членкиня громадської організації “Запорозькі Берегині”, Надія Ткаченко, роботи якої знають не лише в Україні, а й за її межами. Виконаний він у техніці “мережка”. Майстриня розповідає, рушник “Білий по білому” використовується у дні посту. 

“Вони мають і оберегове значення, в них закладені символи й енергетика, душа, – розповідає Надія Ткаченко. – Я починаю роботу над своїми рушниками в четвер, рано вранці, коли встає сонце. Я встаю з молитвою, з гарними думками, починаю роботу над рушником – і починається магія, на рушнику з’являються перші стібочки, розквітають квіточки, співають пташки вишиті.”

На виставці представлені й старовинні вишиті сорочки. Одну презентує Олена Шевчук. Розповідає, дісталася ця сорочка їй від прабабусі, датована вона приблизно 1840 роком. Це гладь, сорочка вишита червоними та чорними нитками. Червоний – то любов, а чорний – земля, яка дає нам продукти, а також силу та наснагу.

“Кольори такі збереглися, червоний, трохи чорного, – каже голова ГО “Запорозькі Берегині” Олена Шевчук. – Як вишивали, зверху була гарна тоненька тканина, а знизу – що було. Вона була трохи дешевша, бо зверху прикривалася плахтою, це така сорочка. Коли кажуть про Україну, як вони вишивали, в звичайної українки було 100 сорочок. Не обов’язково, щоб повністю були розшиті, трохи було вишито там, трохи тут, трохи внизу.”

Громадська організація “Запорозькі Берегині” існує вже 5 років. Раніше її учасниці займалися лише творчістю, а під час повномасштабного вторгнення розпочали волонтерську справу, й це тепер їхня основна діяльність. Допомагають військовим, а також пораненим у військовому шпиталі. “Запорозькі Берегині” майстерно володіють голкою. Вишивають обереги, зокрема рушники й сорочки, а ще писанки, і їхні роботи знані у всьому світі.

“Я вишивала у цьому році писанки, колекція “Український всесвіт”, – каже майстриня ГО “Запорозькі Берегині” Ганна Мартенс. – В мене є велика писанка така, з деревом життя, і маленькі. Велика писанка – це соняхи, потужне коріння, а потім букет соняхів. Ліни Костенко дуже добре підійшли слова до цієї писанки: “усе на світі треба пережити, і кожен фініш – це, по суті, старт”.” 

Відвідувачі кажуть, цю виставку варто переглянути кожному, адже тут представлені українська культура та традиції.

“Представлені різні традиції, різні часові проміжки, – каже відвідувачка виставки Вікторія Камінська. – Дуже добре, що ця виставка відкрита. Я дуже люблю рушники, тому я прийшла, в мене одразу впав у око рушник “родинне дерево”. Раніше я не розуміла, наскільки це класно і розкішно, наскільки тут реально закодована історія роду.”

Виставка триватиме протягом двох тижнів.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі