circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Втеча в російського полону. Історія 86-річного пенсіонера

22.06.2022, 17:31

text
Поділитися:

У пошуках безпечного місця. 86-річний пенсіонер Михайло Петрович з села Новогорівка Василівського району самотужки тікав з російського полону. До чоловіка прийшли окупанти, понівечили будинок, його самого взяли у заручники. За тиждень йому вдалося втекти з полону. Чоловік йшов 8 діб, і нарешті, дістався Запоріжжя. Свою історію порятунку колишній полонений розказав нашим журналістам.


 

Він не дозволив окупантам засіяти власну ділянку землі, за що майже не поплатився життям. Переселенець Михайло Петрович розповідає, що за таку непокірність рашисти взяли його у полон.

“Це російські бандюги та грабіжники. Це не люди, зомбовані взагалі, більше на зомбі схожі, вони не розуміють де старий, де молодий, діти. Немає ніякої жалості і міркування, аби добре випити і знущатися з жінок. Отакі бандити, хорошого нічого немає”, – каже переселенець з Новогорівки Михайло Юрченко

У полоні пенсіонер пробув близько тижня, де він піддавався тортурам. Нетверезі окупанти валили його на підлогу, били ногами куди заманеться. На руці в пана Михайла досі залишилася рана від удару прикладом автомата. Врешті решт пенсіонеру дивом вдалося втекти від рашистів.

“Страшно не було, а просто дуже прикро було, – згадує пан Михайло. – А страшно було чого? якщо вб’ють, нічого страшного немає. Не зрозумієш убили тебе чи не вбили. А от коли знущаються з тебе, ось тоді страшно. Якби вбили, а якби калікою залишили в такі роки”.

Михайло Петрович пішки пройшов понад 50 кілометрів. Йому довелося ховатись у скотомогильниках та ночувати у лісосмузі. Тікав у чому був одягнений, взяв лише український паспорт. По дорозі іноді заходив у села, де тамтешні давали їсти та пити.

“Ото вони мені, напевно, з кілограм майже сала дали і більше, ніж пів булки хліба дали, свого домашнього, випеченого, і пляшку води. І ось те я економив”, – ділиться пан Михайло. 

З часом колишній полонений дістався села Антонівка, де його помітили волонтери та привезли до Запоріжжя. Розмістився Михайло Петрович в обласному спортивному ліцеї, де одразу отримав медичну допомогу. 

“Щиро кажучи, все-таки 86 років. Людина самотня, людина втратила будинок там, де практично повертатися, власне кажучи, і нікуди. У такому віці, звичайно, залишати людину без опіки якось не хотілося. Тим більше доки не вилікуємо рани, ми ж його нікуди віддати не можемо”, – каже лікарка Запорізького обласного спортивного ліцею Ганна Любченко.

У Михайла Петровича є три сини. Два з них проживають у Криму, третій мешкав із батьком, але з початком війни поїхав до Польщі, сам же пенсіонер відмовився перетинати кордон. Нині зв’язку з синами немає. 

Наші журналісти запитали, чи хоче пан Михайло повернутися додому:

  • Додому хочете? 
  • О, звичайно, ще б не хотіти. Додому хочеться, радощів мало. Зараз зимушка-зима йде, а в мене теплого одягу немає. Це ж мене хоч тут одягли трошки, а то взагалі.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте в нашому телеграмі 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: