Залишив роботу в офісі, аби надавати першу медичну допомогу військовим на фронті.  26-річний Олексій від початку війни врятував понад 60-ти життів українських захисників. Він під кулями, артилерійськими обстрілами, в окопах надає пораненим долікарську допомогу. Запоріжець зізнається,  психологічно дуже складно працювати. Про особливості роботи медика в окопах  – в нашому матеріалі.

Олексій до 2015 працював у бухгалтерській компанії. Тоді йому запропонували пройти курси першої долікарської допомоги, яку надають на фронті. Він погодився, там навчився зупиняти кровотечу підручними матеріалами, накладати джгути та турнікети. Згодом чоловік став інструктором, який навчав військових азам першої допомоги. Від початку повномасштабної війни життя 26-тирічного Олексія змінилось кардинально. Не вагаючись прийняв важливе рішення — піти на фронт та допомагати пораненим бійцям.

“Страшно було. Але що робити? Усім страшно, але хтось повинен, я чудово розумів: прийдуть росіяни і життя не буде”,  – згадує свої емоції Олексій.

Уже 1 березня Олексій став польовим медиком. Говорить, було морально складно, оскільки раніше під артилерійськими обстрілами та ворожими гвинтокрилами рятувати чиїсь життя не доводилось.

Найскладнішим, каже,  на фронті є випадки, коли доводиться обирати  кому жити, а кому ні:

“Був момент, що в мене було три трьохсотих. Один з пробитою головою, другий – з великою внутрішньою кровотечою, і один – відкритим пораненням спини, було видно хребет. Тоді доводилося реально вибирати. Я один, їх багато та кому допомогти? Така ситуація склалася – кого витягувати найпершим  – і це найстрашніше. Вибір виявився не дуже. Бо всі померли. Ось так ось, навіть того, кого ми витягли. Ми витягли двох, вони дорогою померли, таке буває”.

Аби надати першу допомогу пораненому, Олексій завжди носить з собою так званий мобільний медпункт. Це носилки та 20-кілограмовий рюкзак з необхідними медикаментами. Чоловік розповідає, у ньому завжди мають бути вода, шпрИци, медикаменти першої необхідності, перев’язувальні матеріали та тонометр.

Сам Олексій рятівником себе не вважає, говорить, його завдання –  надати пораненому долікарську допомогу, витягнути бійця з гарячої точки та відправити до лікарні. Лік йде на хвилини, тому важливу роль відіграє і транспорт. На початку війни машин для евакуації, згадує Олексій, не було:

“Перші місяці не було нічого. Доводилося буквально ловити машину, будь-яку, яка їде у бік евакуації, в точку евакуації, або найближчі населені пункти, де є медпункт будь-який цивільний-військовий, без різниці. Де могли надати першу допомогу, вже кваліфіковану медичну”.

Зараз же у медиків є власне авто, тому й робота нині налагоджена. Після перемоги Олексій повертатися до бухгалтерської справи не планує. Каже, знайшов себе у порятунку інших, тому продовжить розпочату справу. Мріє вивчитись на реабілітолога, аби не лише надавати першу допомогу, а й лікувати наших героїв.