Запоріжжя починає святкувати День вишиванки з презентації виробів декоративно-прикладного мистецтва, а також декламування віршів. Все це відбулося в рамках музично-театрального заходу “Вишивана моя Україна: обереги вірності і любові”. Організував захід  Запорізький центр журналістської солідарності.

В приміщенні театру “Performance” зібралися ветерани-журналісти, а також діючі медійники. Аби усім разом відзначити Всесвітній день вишиванки, що наближається. Під час заходу декламували вірші, в тому числі й власні. Також свою творчість презентували майстрині декоративно-прикладного мистецтва. І не лише запорізькі. 

Вимушена переселенка з Енергодара Алла Шамрай вишиває атласними стрічками та бісером, а ще робить обереги – ляльки-мотанки. Жінка розповідає, створює їх лише кілька місяців. Все почалося з її участі в майстер-класі з виготовлення маленьких янголяток в Центрі журналістської солідарності. А потім пані Алла почала створювати такі обереги. 

“Мотанки почалися несподівано, – ділиться жінка, – я навіть сама не очікувала. В інтернеті листаєш, і з’явилася ось найперша мотанка, “десятиручка”. Думаю, це те, що мені не вистачає. За повір’ям, 10-ручка допомагає господині по дому все робити, бо ж бачите, 10 ручок.”

Алла розповідає, лялька-мотанка не робиться за шаблоном, а створюється в ході роботи. А ще цей оберіг виготовляється персонально для кожної людини. Жінка дарує такі вироби колегам на день народження. Майстриня вкладає в кожну роботу серце і душу. Зробила ляльку-мотанку пані Алла і для голови Запорізької обласної організації НСЖУ Наталії Кузьменко.

“Кожна мотанка адресована тій людині, для якої робиться, – пояснює вимушена переселенка з Енергодара, журналістка, членкиня обласної організації НСЖУ Алла Шамрай, – я говорю з цією людиною подумки, бажаю гарного життя, здоров’я, і з кожною мотанкою бажаю всім перемоги якнайскорішої. З Наталією ми обговорювали, що б вона хотіла, в мене Наталії речі були, може, знадобиться. Знадобилося, я прочитала, що мають бути речі людини, для якої робиш.”

А майстриня Наталія Бабенко презентувала писанки, виконані у власних техніках. Наприклад, “зернова”. Розповідає, займається нею з кінця 90-х – початку 2000-х років.

“Тут все наше, – каже голова ГО “Запорізький колорит” Наталія Бабенко, – квасоля, мак, а мак має багато відтінків. Коли я збираю насіння, майже в кожному кавуні були відмінності. Був “фенікс” мелітопольський, якого вже немає, червоні, білі кавуни, чорні, але це вже теж консервація історії.”

А власну техніку створення писанок Наталія Бабенко назвала “малювання нитками”. Започаткувала її під час локдауну.

“Просто випадково впала ниточка на підготовлене під декорування яйце, – згадує майстриня, – стало цікаво. Такий процес – це не те, що ти десь подивився, підгледів, це були спроби, різні нитки. Я знайшла нитку, яка гарно лягає, дає нові можливості. Це дерево життя, маки, початок війни, дерево життя виростає з маків, надія. Символ риба – символ родючості, продовження. Тут багато чого символічно закарбовано.”

“Ми проводимо свій захід в самому центрі Старого Олександрівська, школі на волах, біля фортеці, звідки починався город за даними деяких істориків, – розповіла голова обласної організації НСЖУ, координаторка Центру журналістської солідарності Наталія Кузьменко. – Чому ми зібралися саме тут, в чудовій старовинній будівлі – бо ми будемо розказувати, як з давніх-давен розвивалося прикладне мистецтво на нашій запорізькій землі. Коли люди будуть знати те, звідки вони вийшли, будуть знати про цю чудову техніку, яка прийшла до нас з історії, я думаю, що всім буде дуже цікаво.”

Майстрині наголошують, кожна робота дає поштовх для подальшої творчості та нових проєктів. Створені обереги передають і нашим захисникам. Усе задля того, аби якомога швидше наблизити перемогу.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі