У Запоріжжі відбулась чергова акція на підтримку військовополонених. На одному з центральних майданів міста зібрались родичі захисників Маріуполя та інших міст і сіл України, які й дотепер утримуються в російських катівнях. Учасники заходу намагались привернути увагу суспільства, влади та  міжнародної спільноти до проблеми ув’язнення їхніх рідних та нелюдських умов перебування полонених у неволі. Детальніше – у матеріалі.

У центрі майдану — імпровізована клітка, всередині — зі зв’язаними руками троє заручників. На плакатах написи: “Не мовчіть — полон вбиває”, “Поверніть мого сина з полону”, “Дуже хочу обійняти тата”, “Третій рік у неволі”, “Перший на оборону, останній на обмін”. 

“Мій син захищав Маріуполь, і разом з усім Маріупольським гарнізоном вийшов у полон за наказом командування, і ми вже третій рік чекаємо наших дітей із полону. Що ми знаємо про них? Нічого, – розповідає пані Наталія, – тому я закликаю все українське суспільство, наших можновладців, міжнародне співтовариство — допомогти нам звільнити наших дітей.”

За словами жінок, вони не мають можливості спілкуватися зі своїми рідними. Єдине джерело інформації – від звільнених із полону військових.

“Тут ми боремося за кожного військового полоненого. Тут не тільки мій чоловік, тут сини, доньки, всі. Вони всі — наші. І ми повинні про це кричати — і тут, у Запоріжжі, і в Дніпрі, у будь-якому місті. Це кожного повинен бути біль, – ділиться пані Оксана, – перший клас, другий, зараз переходимо в третій клас, і все це без батька. Для сина батько потрібен, це його опора. Авжеж чекають, іноді плачуть. Але ми тримаємося, ми сильні, він знає, що ми сильні, ми все витримаємо і виборемо кожного звідти.”

Вже традиційно до громадської акції доєднались родичі зниклих безвісти  військових. Валентина Ковач розшукує брата, який з початку повномасштабного вторгнення воював на Луганському напрямку і з квітня 2022 вважається зниклим безвісти за особливих обставин.

“З 22 року ми, сім’ї, шукаємо наших хлопців. Багато безвісти зниклих, є деякі в полоні. Але коли обміни проходять, із 57 бригади практично не обмінюються,  – розповідає вона, – ми просимо нашу владу, міжнародну спільноту, щоб звернули на нас увагу, на 57 бригаду, і допомогли нам дізнатися, де наші рідні й допомогли нам повернути їх додому.”

Взяли участь в акції з підтримки військовополонених і друзі захисників Маріуполя.

“У мене дуже багато друзів у полоні знаходяться зараз. Більшість із них були у складі “Азову”. Багато хто з них підписав контракти ще до початку повномасштабної війни. Отримали травми, але, на жаль, не змогли їх евакуювати, – розповідає голова БО “Милосердя та турбота” Артур Середа, – вони мали тільки одну можливість зробити один дзвінок, аби повідомити, що вони живі.”

А клітка у центрі майдану — для того, аби ще раз нагадати людям про жахи російського поневолення, каже координатор акції Микола Мовчан.

“Ми бачимо, як приходить Червоний Хрест приходить і дивиться на військових, які у нас в полоні. У них є всі моменти, щоб жити. Навіть у нашому полоні. А наші військові задихаються, наші вмирають, їх катують, вбивають, – питає координатор акції Микола Мовчан, – Чи я військовий? Скоро буду. Добровільно. Я все, що міг, зробив тут, тепер моя місія йти там.”

Учасники акції й надалі звертатимуться до правозахисників, очільників держав, міжнародних гуманітарних організацій та всієї світової спільноти, аби захистити українських воїнів. Нагадаємо: за офіційними даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, зараз у російському полоні утримуються близько 6,5 тисяч українських воїнів.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі