Степногірська громада: допомога рятувальників

10.08.2023, 18:46

Поділитися:

Працівники ДСНС допомагають жителям Степногірської громади, які щодня потерпають від ворожих обстрілів. З початком повномасштабного вторгнення рятувальники виконують не лише свої прямі обов’язки, але й гуманітарну місію. Детальніше про життя у прифронтових селах громади – у матеріалі.

Окрім оперативної ліквідації наслідків російських обстрілів, рятувальники ДСНС регулярно підвозять мешканцям гуманітарну допомогу: воду, продукти харчування, гігієнічні набори та корм для домашніх тварин.

“Це харчування в першу чергу, – каже головний інспектор Василівського райуправління ГУ ДСНС в Запорізькій області Дмитро Свідерський, – вода пакована та непакована, для господарчих цілей та негосподарчих цілей, потім привезли волонтерам з села Плавні та села Кам’янське корм, який надала нам організація “UA.ANIMALS”. Тобто постійна в цьому є потреба, їздимо ми практично щодня.”

В селі Приморське Василівського району до війни проживало 3,5 тисячі людей, тепер 2,5, – розповідає староста селищної ради. Тим хто залишився в населеному пункті, гуманітарну допомогу надають двічі на місяць.

“То єсть продуктів хватає, – запевняє староста селищної ради с. Приморське Олег Максименко, – і все нормально з цим, гігієну в минулому місяці роздавали поетапно. Світло в нас є, якщо десь зникає, то Василівський РЕМ від Запоріжжяобленерго, вони оперативно це все ліквідовують. Технічної води немає, поливу немає, все сохне, все згорає просто від сонця.”

Потерпають жителі громади й від постійних обстрілів. Розповідають, чи не після кожного прильоту виникають загоряння, яке до приїзду пожежників, кажуть місцеві, намагаються загасити власноруч, аби зменшити шкоду.

Допомагають жителі постраждалих сіл і тим, які знаходяться ближче до лінії фронту. Світлана народилася в Кам’янському, а з початком повномасштабної війни почала активно допомагати односельчанам, зокрема роздавала хліб. Одного разу отримала осколкове поранення, проте і надалі продовжує волонтерити.

“А то моя Батьківщина, – каже Світлана Дорохова, – Батьківщина з великої букви. Не просто “я там приїхала й живу” – я там народилася, як кажуть, “народилася, хрестилася”, і там буду помирать. Як залишить, якщо там у нас дуже багато людей, яким 80 років і більше.”

Тож рятувальники та волонтери продовжують допомагати людям, аби хоч трохи полегшити життя у воєнний час.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте в нашому телеграмі