Вони боролися з невидимим ворогом – радіацією – та ризикували власним життям задля порятунку інших. В доланні наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції була задіяна значна кількість ліквідаторів. Серед них  і Віктор Ларін. В той час, коли сталася трагедія, він працював в одній з пожежних частин Запоріжжя.

69-річний Віктор Іванович розповідає, в той час, коли стався вибух на Чорнобильській атомній електростанції, він працював в пожежній охороні однієї з пожежних частин Запоріжжя. Тому був задіяний в ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи. Зі своєї частини він був першим. Пізніше  на станцію для виконання поставлених завдань попрямували й решта його колег.

“Наша задача була на станції сутки знаходитись, – згадує ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній електростанції Віктор Ларін, – там були аварійні роботи, ми там були, щоб знову пожежа ніяка не сталася. Потім, другі сутки, ми були по охороні тридцятикілометрової зони на Чорнобилі, охороняли там, де пожежі чи руйнування. Треті сутки знаходилися в резерві, якщо треба поміч, ми знову сідали на бойові машини, і їхали на ліквідацію пожеж, загорянь.”

Ветеран-надзвичайник згадує, найбільше в пам’яті закарбувався в’їзд в тридцятикілометрову зону. А саме тиша, яка стояла навкруги.

“Проїжджали селища, населені пункти, що вразило – було тихо, – згадує Віктор Іванович, – не було ні собак, ні людей. Як по селищу їдеш, там десь має півень співати, собака, люди ходять… Їхали – будівлі стоять, дерева цвітуть, але в той же час було тихо-тихо, не було ніякого життя.”

В роботах з ліквідації наслідків аварії Віктор Іванович разом зі своїми колегами був задіяний протягом 3 місяців. Одним з основних завдань, які стояли перед Віктором Ларіним і його колегами в Чорнобилі, було слідкувати, щоб ніде нічого не загорілося.

“Реактор вже був під саркофагом, – пояснює Віктор Ларін, – але велися аварійні роботи з прибирання графітових стержнів, проводилася робота, ми стояли поруч і протягували пожежні рукава, слідкували, щоб ніде нічого не зайнялося. Були загоряння і в тридцятикілометровій зоні, і на станцію ми виїжджали, були зварювальні роботи.”

Ліквідація наслідків найбільшої техногенної катастрофи далася взнаки. Стан здоров’я Віктора Івановича суттєво погіршився. Нині чоловік постійно відчуває біль в ногах.

“Тому, що ходили по цій землі, яка була під радіацією, – каже чоловік, – зараз все сказується на ноги, на коліна. Все воно виходе, і скільки ще буде виходити.”

У квітні 1986 року радіоактивними речовинами було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України отримали значні дози опромінення. Близько півмільйона з них померли від наслідків впливу радіації.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі