Мелітопольский поет пише вірші про війну. Мріє випустити свою збірку.

08.07.2022, 16:40

Поділитися:

Вимушений переселенець з Мелітопольського району кілька місяців тому приїхав до Запоріжжя. Тут Олександр Нікітін продовжив писати вірші, однак все частіше – саме про війну. Незважаючи на те, що тепер перебуває далеко від дому, чоловік не втрачає позитиву. Про життя поета в Запоріжжі та мрії на майбутнє – в нашому матеріалі.

У блокноті пан Олександр зберігає справу всього свого життя. Він пише вірші ще з молодості. За понад 50 років творчості його поезія торкалася багатьох тем, але наразі з’явилися й доробки про війну:

“Белые-белые над Мелитополем облака.

Белые-белые, белые пока.

А рядом Донбасс полыхает. От взрывов Луганск горит.

Душа моя страдает и сердце моё болит.

Оно ноет и ноет, успокоить его не могу.

Украина сегодня стонет, как раненый волк в стогу.

А в небесах облака беспечно всё плывут и плывут куда-то.

Ничто на земле не вечно, но за что же гибнут солдаты?

А над Мелитополем всё плывут и плывут облака.

Такие белые-белые. Белые пока”.

Сам Олександр Миколайович — вимушений переселенець із Мелітопольського району. Вибухи від розривів снарядів чув з перших днів війни, коли загарбники обстрілювали колишню військову базу неподалік села Північного, звідки родом поет.

У 86-річного чоловіка встановлений кардіостимулятор, тому йому треба було виїхати з окупації на операцію. Він узяв лише документи та трохи речей. У дорозі до Запоріжжя пробув 2 дні.

Наразі Олександр мешкає в одному із гуртОжитків Запоріжжя. Навіть у чужих стінах він не втрачає позитив. Каже, понад усе мріє випустити збірку своїх вІршів і подарувати всі примірники людям. Із позитивом пан Олександр продовжує йти по життю. Він пише вірші про природу та життя в Україні і вірить, що зовсім скоро повернеться до своєї рідної домівки.