Подалі від міського гамору та без телефонного зв’язку – так свій вихідний провела запорізька малеча разом із волонтерами, які влаштували для дітлахів подорож до етносела. Подібний відпочинок доброчинці організували, аби розвантажити дітей від негативних емоцій внаслідок війни. За кілька десятків кілометрів від Запоріжжя на них чекали різноманітні локації, рухливі ігри та активний відпочинок на воді.

Запорізька малеча збирається в обласному  краєзнавчому музеї перед тим, як поїхати до етносела. Тут  дізнаються про різноманіття нашого краю. Зокрема, діти мали змогу побачити найбільшого хижака серед сов — пугача, та інших степових тварин регіону. Для когось така екскурсія стала першою в житті.

За кілька годин малеча вже стояла біля воріт найочікуванішої локації дня — етносела «Геленджик», назва якого в перекладі з тюркської мови означає “вкрадена принцеса”. Зустрічали запорізьких дітлахів традиційно — з хлібом та сіллю.

Після частування традиційною стравою козаків — кулешем — дітлахи переходять до активностей. Спочатку власними руками виготовляють оберіг, згодом — вирушають до справжньої слов’янської землянки.

“Це унікальна оселя, – розповідають дітям, – в якому температура знаходиться в більш такому постійному тоні. Тобто зараз тут приблизно 23-24 градуси. На вулиці приблизно 34-36.”

Подібних локацій на території етносела чимало: від дерев’яних хатинок з солом’яними стріхами до ставка, що найбільше зацікавив малечу. Тут вони навчились стояти на сапах. Окрім цього, дітлахи пройшли ще чимало тематичних локацій та поділились своїми емоціями.

“Ми побували, – розповідає учасниця екскурсії Євгенія Бідна, – поплавали на річці, пройшли конкурси, зробили оберіг. Спробували козацьку кашу, яку вони куштували тоді.”

Загалом міні-подорож об’єднала до 3 десятків учасників. Це діти військовослужбовців, які потребували заміського відпочинку.

“Сьогодні на часі те, що дітям не вистачає спілкування, соціалізації, – каже координатор запорізького осередку БФ “Голоси дітей” Єгор Прокопенко. – Вони виступають найвразливішою категорією у сьогоденні. І саме тому наш фонд щорічно, щомісячно проводить дитячі виїзди. Або це табори, або це одноразовий виїзд діточок, наприклад, як сьогодні — у садибу зеленого типу етносело.”

Упродовж останніх 15 років на території комплексу щорічно додавались різноманітні локації етнічних народів Запорізького краю. Нині ж господарі прагнуть створити ще кілька: у процесі будівництва вже гончарна майстерня та апібудиночки для сну на вуликах.

“Наразі ми з чоловіком… Він був на війні, його контузило, і тому зараз він на відновленні, ми вирішили, що будемо розвивати такий центр “ОЛОЛ”: я – Ольга, він – Олег, – розповіла адміністраторка культурно-історичного комплексу “Етносело” Ольга Павлік. – І ми будемо розвивати такий реабілітаційний центр. Він буде займатися гончарством, допомагати хлопцям відновлюватися, заземлюватися в землю. І наразі його хобі стало бджільництво. Ми будуємо апідомік.”

Така атмосфера добре відволікла малечу від негативних переживань, діляться волонтери. Наприкінці дня дітлахи вже ледве тримались на ногах, проте посмішки не сходили з їхніх облич. Доброчинці ж діляться, подібні поїздки до етносела можуть стати регулярними.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі