Деякі сучасні лідери думок говорять про безперечну тенденцію до певного зменшення книжкової культури, до скорочення накладів та перетворення бібліотек на громадські осередки з широким спектром призначення. А саму паперову книгу поступово заміщують альтернативні засоби інтелектуального розвитку. Чи зникне книга з нашого життя? Чи втратить своє призначення? Що кажуть запоріжці та школярі – у матеріалі.

Чи не пішло у минуле читання книжок? Чи потребує цього молоде покоління? Чи замінить книги електроніка? Ці теми обговорюємо з учнями Запорізької гімназії №36. Всі вони прихильники паперових книжок та учасники шкільних літературних конкурсів. Переважно цікавляться сучасною прозою, тим більше зараз достатньо різноманітних авторів. Мотивація читати й літературні смаки у кожного різні. Але, коли гортають сторінки, всі на деякий час забувають про існування комп’ютерів та гаджетів.

“Цей твір мені сподобався тим, що персонажі близькі до нас за віком, – ділиться учениця 7-го класу гімназії №36 Валерія Похиленко. – Також автор повісті показує нам, на що здатна людина заради свого кохання. А взагалі мені найбільше подобаються детективи, бо там дуже цікаві загадки, їхні розв’язки.”

Про свою зацікавленість детективами говорить і семикласниця Дар’я Іванова.

“Бувають різні злочини, і дуже цікаво, що дуже різні люди виявляються злочинцями. І ще цікаво, що це наша, українська дійсність,” – ділиться дівчина.

А зачитана книжка зі шкільної бібліотеки “Казка про маленького принца”, стала відкриттям на для ще одної учениці. Катерину привабила її ідея шукати у простих речах прекрасне.

“Я запам’ятала крилату фразу “Будь відповідальним за тих, кого приручив”, – каже Катерина, – Це означає звавжди бути вірним, піклуватися та бути поруч із тим, кому ти став важливим.”

Принесла з собою на зустріч улюблену книжку й п’ятикласниця Єлизавета Кручина. Головна героїня твору – також однолітка читачки.

“Про дівчинку, яка дуже щира, дуже оптимістична і в любих обставинах шукає привід для радощів, – розповідає Єлизавета. – Я вважаю, що читати – це сучасно, модно, бо це ніколи не може застаріти. Це дуже цікаво – читати.”

А от на формування внутрішнього світу представників  старшого покоління значною мірою вплинула класика.

“Напевно, це “Кобзар”. Це дуже класні вірші, це ніколи не старіє, і це повинно бути завжди, – вважає жителька Запоріжжя Інна. – Леся Українка. Коли у школі були вірші, це було аж до сліз. Про те, як вона хворіла і писала: “щоб не плакать, я сміялась”. У наші часи це саме те!”

“По-перше, це “Кайдашева сім’я”, – каже жителька Запоріжжя пані Галина. – Ми в дитинстві читали, і це дійсно про український народ, про українські сім’ї. Бо ми такі і є.”

“У школі це був граф “Монте-Крісто” Дюма, – ділиться запоріжець Микола. – Мені дуже сподобалась ця книга, я досі її перечитую.”

Дев’ятикласниця Вероніка свою першу паперову книгу прочитала в 15 років, коли готувалась до міського літературного конкурсу “Лабіринт”. Тоді була змушена читати, а тепер вона палка захисниця книги як культурного явища.

“Коли ти читаєш книгу, у тебе немає меж фантазії, ти можеш уявляти собі те, що тобі подобається, – ділиться Вероніка. – А коли ти дивишся фільм, вже є чіткі поставлені рамки. І коли я спочатку прочитала книгу, у мене була одна картина в голові, а потім, коли подивилася фільм, і я навіть трошечки розчарувалася.”

Знайшов відлуння змісту прочитаної книжки у власному житті дев’ятикласник Кирило Мокляк. Він також прочитав твір, коли готувався до літературного конкурсу.

“Вона сподобалась мені тим, що вона розкриває проблеми сучасних підлітків, які відбуваються у сім’ї, та їхні хобі. Як Руфінг, наприклад, та багато іншого, – розповів Кирило. – Тобто, гортаючи сторінки, ви відчуєте це. Це не так, як в інтернеті, тут багато чого вас може навчити книжка. Я особистість, і я не боюсь бути несучасним. А ще у мене дуже багато друзів, які читають.”

А чи читають книжки дорослі зараз?

“Ні, я зараз не читаю. Не залишається часу на читання,” – каже вимушена переселенка з м. Оріхів Олена.

“Нещодавно прочитав Валеріана Підмогильного ”Місто”, – ділиться житель Запоріжжя Микола. Вона мені дуже сподобалась. Вплинула на розуміння життя у великих містах.”

“Це сумно, але ні. Напевно тому, що зараз все є в інтернеті, – припускає жителька Запоріжжя Галина. – Можна прослуховувати й дивитися.”

“На жаль, зараз часу немає на це, – каже жителька Запоріжжя Інна. – Так що поки ні.”

Книга, звісно, не зникне з нашого життя, переконана вчителька української мови та літератури Валентина Утєшева. І хоча класичних творів у підручниках стає все менше, але пані Валентина не вважає це тривожним симптомом. У більш дорослому віці діти обов’язково їх прочитають, каже вона.

“Зараз з’явилися вже нові твори, і ми до речі дуже задоволені цим, що діти мають змогу познайомитися з більшою кількістю творів, які наші, сучасні.. Може, це відбувається за рахунок класики. Ми намагаємося, наприклад, не тільки читати того ж Шевченка, а прослухати в сучасному виконанні ці твори, – розповідає вчителька української мови та літератури гімназії №36 пані Валентина Утєшева. – Наприклад, ми прослухали “Садок вишневий коло хати”. І це дітей так захопило, що вони навіть його якось по-сучасному зрозуміли.”

А дорослі, хоч і читають переважно новини, все ж не піддають сумніву самоцінність книги як унікального культурного явища. За будь-яких обставин і в різні часи вона залишиться джерелом не тільки знань, а й носієм загальнолюдських цінностей, і другом, і розрадою.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі