Другою персональною виставкою відзначив свій день народження запорізький художник Ігор Гірник. Строката, глибока та різножанрова експозиція – це результат більш ніж сорокарічного етапу творчості фотомитця, інженера та яхтсмена. Чим захоплює та дивує виставка Ігоря Гірника – у матеріалі.

Тепер у фотохудожника Ігоря Гірника – власна яхта, дарма що намальована на полотні. Про воду та гідростанції художник може розповідати довго. Це все його життя – і творче, і професійне. Адже за фахом Ігор Гірник – інженер, а за покликом серця – яхтсмен. Свого часу працював у гідролабораторії підприємства “Запоріжгідросталь”.

“На Південному Бузі Олександрівська ГЕС. Каскадом вода ллється – а рибалки вже рибу тягають! Там я був у відрядженні, працював, у вільний час паралельно і займався фототворчістю,” – розповідає фотохудожник Ігор Гірник.

Є й світлина з видом на ГЕС. Взагалі, таких тут не одне й не два фото.

“Теж у відрядження, ікраз на урізі Канівської ГЕС, – каже фотохудожник. – Де виривається вода з-під турбин, і на гладенькій річці – от-такі буруни вириваються.”

“Барви життя” — друга персональна виставка Ігоря Гірника, хоча професійно займається фотографією з 80-х років 20 століття. Фотомайстерності його вчив товариш під час проходження строкової служби у Криму. Нинішня виставка збіглася у часі з 77 річницею художника.

Гості виставки дивуються кожній світлині. Валерій Кємєнов, біолог за фахом та митець за покликанням, із захватом розглядає фотороботи з тваринами та комахами.

“Я сам люблю знімати природу, і все життя її знімаю. І це мені близько. Медяночка, з Червоної Книги України. Як гарно знято! У мене немає такого фото. Ну супер! – ділиться фотохудожник Валерій Кємєнов. – Бугай, оси, богомол, бабка-красуня… У тому то й складність, що вони ж рухаються. Квіточки можна знімати, а комахи, ящірки, змії, птахи – вони не сидять на місці. Це великий труд – зробити гарний кадр.”

На виставці є буквально все — пейзажі, портрети, натюрморти, фото на полотні. На перший погляд і не здогадаєшся, що це світлина, а не живописна робота.

“Зараз тут зібралась тільки якась двадцята частина того, що напрацьовано за цей період. Тут усе до душі: і макро, і животний світ, і людський світ… Пейзажі обожнюю, – ділиться Ігор Гірник. – І тріщина в полу сподобається – я її склацаю!”

Одна з робіт чи не найстаріша в експозиції: автор зняв дельтаплан в далекі 80-ті.

“Вона зроблена теж у відрядженні, на річці Кама, – згадує фотохудожник. – Воткінська ГЕС. Там, на водосховищі, у неділю і  літаки літали, і всюдиходи, люди на рибалку виходили, Усю суботу туди їдуть, на рибалку, а в неділю назад повертаються. Десь у верхів’я, туди, далеко-далеко.”

У свої 77 Ігор Гірник мріє, аби швидше настав мир, щоб вийшли яхти на Дніпро, і він зміг сходити до Одеси, до Криму, та навіть далі – у Середземномор’я.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі