Свою професію запорізький сапер Святослав Стасюк обрав за покликом серця, адже завжди готовий прийти на допомогу. За 12 років служби на його рахунку тисячі врятованих життів. А з початку повномасштабного вторгнення у піротехніків значно додалось роботи. Надзвичайники майже щодня виїжджають розміновувати прифронтові села Запорізької області. За 1,5 роки Святославу Стасюку неодноразово доводилось бувати в небезпечних ситуаціях, працювати під ворожим вогнем та знешкоджувати боєприпаси голими руками. Про особливості своєї професії піротехнік розповів у матеріалі.

Пан Святослав згадує свої перші кроки в професії. З десяток років тому він здобув фах сапера у профільному виші в Кам’янець-Подільському. Пізніше – проходив службу під Мелітополем, а нині – працює в Запоріжжі. Рятувальник каже, з початком великої війни будні саперів дуже змінились.

“Ми, можна сказати, працюємо 24/7, поки не відпрацюємо заявки, які є, – ділиться начальник групи підводного розмінування аварійно-рятувального загону спецпризначення ГУ ДСНС у Запорізькій області Святослав Стасюк. – Ми беремо важку техніку і їдемо відпрацьовувати: або авіабомба, вона заходить буквально до 10 метрів в глибину. Її потрібно відкопати, дістати, транспортувати та знищити.”

Здебільшого піротехніки працюють на прифронтових територіях, куди окупанти гатять цілодобово. Нерідко небезпечні знахідки виявляють у мирних населених пунктах: біля домівок місцевих, на даху чи на дорозі.

“Буквально кожен день, – каже Святослав Стасюк. – Це і Степногірська громада, і Комишуваська громада, Оріхівська, Гуляйпільська. Це всі території, на які наші розрахунки виїжджають. Там їх дуже багато, протитанкових та протипіхотних полів, і вони практично всі з пастками. Ставиться для того, щоб сапер не зміг її розмінувати, вилучити якимось шляхом і знищити. Там знищуємо на місці.”

Для виконання небезпечного завдання піротехніки одягають важке захисне екіпірування. Святослав Стасюк розповідає, вага спорядження понад 10 кілограмів, але у в нинішніх реаліях це необхідність, оскільки ворог може відкрити вогонь у будь-який момент.

Робота рятувальника – це постійний ризик. Навесні минулого року у селі Веселянка підрозділ Святослава Стасюка виявив на горищі магазину пошкоджений касетний боєприпас, з якого висипались бойові елементи. До того ж, в них були встановлені самоліквідатори. Знешкодити їх підривом не було можливості. Тож сапер з командою взявся голіруч виносити касетні елементи. За героїчний вчинок Президент Володимир Зеленський нагородив Святослава Стасюка Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Та запорізькі сапери ризикували не заради відзнаки, а заради  порятунку людських життів. На запитання – чи вчинив так само ще раз, Станіслав відповідає впевнено та без вагань – так!

Ця державна відзнака має неабияке значення для родини піротехніка, яка нині перебуває за кордоном. Особливо для 10-річного сина.

“Напевно, в очах його були видно сльози, але він тримався, – розповідає рятувальник. – Він сказав, що вже всім в Німеччині написав, обдзвонив, всім друзям, вони знайшли в інтернеті, що мій тато сапер і отримав від Президента України Орден “За мужність” 3 ступеня.”

Нині Святослав понад усе мріє про повернення сім’ї додому, а ще – про перемогу України, адже тоді обстрілів мирних сіл та містечок, а відповідно, і небезпечної роботи для піротехніків стане менше.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі