120 млн тонн продукції за 90 років. Колектив заводу “Запоріжкокс” відзначає ювілей. 

“90 років – великий період, – зазначив генеральний директор ПрАТ “Запоріжкокс” Олександр Бехтер, – ми працюємо з вами в найскладніших умовах, умовах війни, дуже багато всяких але, але завдяки вам, вашій роботі, у нас все виходить.”

Визначну дату зустрічають в умовах повномасштабної війни. Кожний сьомий працівник “Запоріжкоксу” захищає країну від ворога. Колектив підприємства тримає виробничий фронт і вдосконалює виробництво.

“Підприємства Метінвест загалом продовжують інвестиції, – розповів начальник цеху уловлювання ПрАТ “Запоріжкокс” Максим Шаповалов, – продовжують купівлю нового обладнання, встановлюються нові насоси, продовжуємо робити капремонти.”

Головне, кажуть на підприємстві — збереження та шана до традицій. 

“А традиції у підприємства були одні – це люди, технології високі, будівництво великих будоб’єктів.”

До ювілею “Запоріжкоксу” почесними грамотами нагороджено дванадцять фахівців, які зробили найбільший внесок у стабільну роботу підприємства під час війни. Серед нагороджених – Ірина Головченко. На заводі  вже 20 років.  Робота тут – це справа сімейна.

“І дідусь, і батько, і мати, і бабусі – всі тут були”, – каже вона.

Ірина Головченко своєю роботою пишається. Запоріжкокс давно став другою родиною, зізнається жінка.

“Дуже класний колектив, – каже пані Ірина, – веселий, юморний, плюс стабільність.”

Минулоріч “Запоріжкокс” перерахував до держбюджету майже чверть мільярда гривень.  Попри складні часи, працівники кажуть, хочеться удосконалювати та розвивати виробництво.

“Щоб створювали нові цеха, – каже апаратник смолоперегінного цеху ПрАТ “Запоріжкокс” Ірина Головченко, – оновлювали їх, новим обладнанням, щоб були великі закази у нас, щоб ми працювали на всю потужність.”

Запоріжкокс став надійною опорою і для працівників Метінвесту, які були вимушені покинути рідні міста через війну.

“Працював на Донецькоксі 14 років, – ділиться машиніст коксових машин коксового цеху ПрАТ “Запоріжкокс” Андрій Мазур, – на Азовсталі 4 роки, і от, війна привела сюди.”

Андрій Мазур на Запоріжкоксі вже 2 роки. Впевнений, робота кожного працівника наближає перемогу і важлива для міста та країни.

“Перш за все – це стабільність, – каже він, – ти впевнений в завтрашньому дні, стабільна зарплата, колектив дуже гарний, в нас багато людей, які гарно працюють, і це, мабуть, стимулює людину займатися і ще краще працювати.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі