Три місяці у руках загарбників та нарешті повернення додому. Днями 16-річного Владислава Буряка, сина голови Запорізької районної держадміністрації, вдалось визволити з полону. Нагадаємо, хлопця викрали  8-го квітня на російському блокпосту у Василівці, коли він разом зі знайомими їхав до батьків з Мелітополя. Під час огляду авто один  із окупантів намагався забрати у юнака телефон, а дізнавшись чий саме він син його затримали. Історія повернення та що пережив 16-річний Владислав  – далі.

У свої юні роки Владислав вже пережив особисту історію. Перші 48 днів полону Владислав провів у СІЗО у Василівці в одиночній камері 2на2. Розповідає, перший душ мав змогу прийняти лише через 2 тижні. На вулицю окупанти дозволяли виходити лише на 10 хвилин. А годували консервами з сухпайків.

“Перші дні були допити, десь хвилин 20-30. Мені ставили питання: хто я, де я, стосунки до війни, що ти думаєш у цій ситуації, кого підтримуєш?” – згадує Владислав.

Твої емоції — це ціна життя, – каже Владислав. Саме тому юнак намагався не звертати увагу рашистів на себе. Школяр згадує, було дуже лячно, адже він на власні очі бачив знущання окупантів над іншими полоненими:

“Знаєте, коли ви потрапляєте ось в такі шокові, критичні ситуації, коли ти розумієш, що ціна помилки – це твоє життя, мозок працює інакше. Все працює інакше, життя максимально змінюється і в тебе буквально спрацьовує інстинкт самозбереження“.

Батько хлопчика, пан  Олег розповідає, що окупанти давали можливість зв’язатися із сином, проте під час розмови рашисти стояли поруч, а всі переписки потрібно було видаляти:

“Перші 48 діб в мене було 6 телефонних дзвінків із Владом, це приблизно раз на 8 днів, раз на 10 днів, плюс-мінус. А потім, коли його вже перевезли до готелю, у Мелітополі, йому віддали телефон, там був вай-фай. Вже ось ці 42 доби ми мали можливість спілкуватися в будь-який час”.

Три доби тривали перемовини із рашистам, аби хлопчик нарешті повернувся в обійми батька:

“Це не так просто було. Тобто коли мені навіть вже озвучили, що Влада віддають і озвучили, домовленість була, що завтра віддають, а віддали через три доби, тобто весь цей час ми… То був діалог, то він переривався, я пишу смс, бачу, її читають, і не відповідають. Ви уявляєте, три доби ви сидите чекаєте”.

Нині, хлопчик у безпеці. Знаходиться поруч із батьком. Пан Олег стверджує, що таке випробовування ще дужче зміцнило їх стосунки. Батько і досить не може повірити, що син поруч. Планами на майбутнє родина не ділиться, проте юнак мріє побачити маму з сестрою, які тимчасово перебувають за кордоном.