Ордер на власне житло – такий подарунок до Різдва отримала від міської влади багатодітна родина Дмитруків. Цього моменту вони чекали 11 років. Як облаштувались у новій квартирі та кого запросили на входини – у матеріалі.

Надія та Олександр Дмитруки навіть подумати не могли, коли ставали у чергу на отримання житла, що у нову оселю будуть заселятися, вже маючи восьмеро діточок. Мати-героїня зізнається, що після 11 років у черзі родина почала втрачати надію. Тому новина про власне житло була приголомшливою. Раділи всі.

“Радісно, звичайно, – ділиться багатодітна мати Надія Дмитрук. – Діти тут в мене стрибали, казали: мамо, нарешті житло НАШЕ! Я люблю, щоб був порядок, і дітей своїх привчаю. Коли отримали власне житло, діти казали: мамо, Новий рік у своїй квартирі! Своя власна кімната! Нарешті!”

Молодшому з дітей 2 роки, старшому – 17. Чотири дівчинки й чотири хлопчика. Дівчата полюбляють малювати. Старший Ярослав створює дивовижні роботи, вишиваючи картини бісером. Каже, що таке кропітке заняття заспокоює. А от Євген залюбки допомагає мамі на кухні, обожнює готувати.

135 кв.м. – загальна площа квартири. Це 5 просторих кімнат, довгий коридор, кухня та аж 3 ванних кімнати. Місця вистачає всім, щасливі батьки та діти мають власний простір для життя, творчості та відпочинку.

“Виділили 10 тисяч депутати. Ми придбали бойлер на ці кошти, купили шафу-купе та килими, – розповіла Надія Дмитрук. – Також виділив соцзахист 2 тисячі гривень, ми дітям купили для школи зошити, ручки, решту канцелярії. Наразі найголовніше, чого хотілося б – це щоб провели нам газ. Бо діти повертаються зі школи та садочка, коли бувають відключення світла, то дуже важко, бо не можна їм розігріти їжу аби погодувати.”

“Вирішимо це питання з газом, і з великим задоволенням допоможемо ще в комплектації, якщо ще щось потрібне, якісь меблі чи техніка, – запевнила в. о. міського голови Запоріжжя Регіна Харченко. – Певна, що через наші громадські організації, міжнародних донорів, партнерів, депутатів будемо поліпшувати житлові умови. Я певна, що Запорізька міська рада має продовжувати таку тенденцію в роботі, допомагати родинам з дітками, щоб люди залишалися, щоб діти мали теплі оселі… Своє житло – це завжди про стабільність, і дякую всім, хто долучився.”

Навіть живучи понад півтора роки у Німеччині, в евакуації, пані Надія мріяла про повернення додому та не припиняла донатити на ЗСУ. Каже, дуже намагалася пришвидшити перемогу. Мати родини розповідає, що обов’язково подаватиме документи на приватизацію квартири. А поки в сім’ї Дмитруків – приємні святкові клопоти, адже вперше батьки та восьмеро дітей зустрічатимуть Новий рік у власній домівці.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі