Збережені перекази запоріжанки

30.10.2025, 15:20

Поділитися:

Почула у Київській Лаврі старовинні пісні Запорізького краю і вирішила долучитися до культурного проєкту “Врятована спадщина”. Менеджерка Катерина НаденЕнко – єдина зберігачка сімейних реліквій, які вдалось врятувати від забуття. На презентації показала землякам вишиту її прабабусею у засланні сорочку як традиційне вбрання Бердянщини. А телеканалу МТМ розповіла драматичну історію своєї сім’ї – про примусове розкуркулення й те, як зникали в жорнах сталінських репресій рідні.

Справжня сімейна реліквія – сорочка, яку прабабуся Катерини Марія вишивала у засланні в Забайкальському краї, куди була виселена під час розкуркулення. На презентації проєкту “Врятована спадщина” вона була на одному з манекенів і представляла традицію селянського одягу Північного Приазов’я. (

Прабабуся Катерини Марія (на світлині вона ліворуч) і її чоловік Петро — із заможних селян. Мали шістьох дітей і заробляли на життя ремісництвом.

У тридцяті роки, разом із іншими заможними селянами, родина Брегедів потрапила під розкуркулення. Їх позбавили майна й примусово вивезли до віддалених районів півночі. Подружжя розлучили. Чоловіка відправили на будівництво Біломорканалу. Там і загубились його сліди. Але свою старшу доньку Катерину батьки все ж вмовили відректись від них. Аби вижила.

А старша донька Марії Катерина стала відомим археологом. Оселилась із чоловіком, також істориком, у селі Благовіщенка у Василівському районі. Разом вчителювали й займались науковою та краєзнавчою роботою.

А ще стаття про Благовіщенку для енциклопедії “Історія міст і сіл України”. Написана Катериною Шепелєвою (таке прізвище отримала в заміжжі бабуся). Дата видання — 1981-ий рік. Вже немає й музею, створеного бабусею. Й сама Благовіщенка нині окупована. Але збережені ось ці світлини – свідки минулого.

А прабабуся Марія після Другої світової повернулась із заслання. Оселилась поряд із дітьми в Благовіщенці. І продовжила займатись рукоділлям.

От тільки сліди прадіда Петра так і загубились десь на півночі. Праонука Катерина на змогла знайти про нього жодних згадок. Гірка доля вправного й працелюбного хазяїна на своїй землі, що спіткала багатьох його земляків. Тому й вважає жінка всі ці речі безцінною сімейною спадщиною. А в майбутньому планує написати книжку про історію своєї родини.