circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Як живуть прифронтові села Запоріжжя

22.07.2022, 21:09

text
Поділитися:

В селах за Оріховом відключили світло, водопостачання, не працюють місцеві магазини,  люди виживають тільки завдяки допомозі волонтерів. Продукти харчування та необхідні медикаменти отримують тільки від небагатьох, хто сюди доїжджає. Більше про життя на межі — в нашому матеріалі. 


 

Кожен виїзд волонтерів розпочинається з завантаження машини  необхідними продуктами харчування біля складу. Після цього їдуть вже звичним маршрутом. В село Першотравневе привозять близько 30 пакетів з гуманітарною допомогою. Волонтери намагаються привозити необхідні речі зранку, до початку обстрілів. Сам населений пункт рашисти бомбардують практично щодня. Місцеві бідкаються, за час війни вже навчилися розрізняти ворожі снаряди.

“Знаємо всі, хто і звідки стріляє, розповідає жителька с. Першотравневе, Людмила, — ми знаємо, що таке летить літак СУ-25, кидає бомби по нас. Ми вже навчилися ховатися. Обстріли бувають круглосуточні. Починаються із ночі і через кожну годину нас обстрілюють. Сьогодні, дай Бог, тихо-спокійно, а так весь час обстрілюють.”

Наступне село – Мала Токмачка. По дорозі видно місцевих, які вже чекають на волонтерів. Люди кажуть, населений пункт обстрілюють і вдень, і вночі, тож нині там не працюють ні аптеки, ні магазини.

“Осьо вже 4 місяць люди в нас виживають, — жаліється мешканка села Анна, — стараємся держаться, магазини, кіоски — в нас тут нічого не працює. Хотів би піти купить там хлібину чи пляшку води, ми не можемо ніде купить. Всі люди-волонтери допомагають нам, привозять. Капелани недавно приїжджали сьогодні, начальник поліції приїжджав, спілкувався з людьми, також говорив — допомогу гуманітарну предоставить.”

Розвозять гуманітарку і по подвір’ях. Навпроти одного з будинків видно ворожий снаряд. На щастя, він не здетонував, сапери його вже знешкодили. Селяни кажуть, російська сторона часто намагається глушити українських мобільних операторів. Тож, коли з’являється зв’язок намагаються хоч якось зателефонувати рідним до Запоріжжя. До обстрілів місцеві вже звикли. Пані Валентина зізнається, найстрашніше бомбардування відбувається вночі.

Ночь, коли прилетіло, ми думали, що вранці і не встанемо просто, — згадує пані Валентина, — всі сиділи в хаті в обнімку. І в нас цуценя було з нами, і кошенята, всі в кучі сиділи.”

Місцеві виживають переважно за рахунок волонтерів. Саме завдяки їм тут в населених пунктах є продукти харчування та необхідні ліки. Тимур каже, почали розвозити гуманітарку ще у березні. Нині у хлопців є прописаний маршрут, за яким вони їздять двічі на тиждень.

В місцевому будинку культури снарядом зруйновано всі стіни, прямим попаданням ворожого боєприпасу розтрощене дерево неподалік. Поряд спорожнілий дитячий майданчик. Біля нього фонтан. Саме він повинен був стати окрасою населеного пункту. Та – не судилося.

“Собиралася ж громада, вже все готове, тільки підключити, — розповідає мешканка с. Мала Токмачка Алла, — думали, весна, все село збереться, в нас тут буде дружнє свято, все і от так от. Прийшли до нас гості такі неждані, наробили нас стільки клопот. От чого вони нас освободили тільки не знаю.”

Рашисти стріляють з “Градів”, обстрілюють касетами та навіть фосфорними бомбами. Гатять практично цілодобово. Поки спілкуємося з місцевими мешканцями, чуємо постріли. Минулого тижня по селу окупанти гатили з “градів”. Люди встигли виїхати звідси, проте, на жаль, залишилось багато покинутих тварин, які і досі чекають на повернення своїх господарів.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі 

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: