circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Як запорізька лікарка рятувала людей в окупації

10.08.2022, 19:03

text
Поділитися:

Медики Пологівського центру первинної допомоги працювали без світла та в холодному приміщенні в окупації, але вони до останнього не могли залишити робоче місце, оскільки розуміли, що мають рятувати інших. Всебічну моральну підтримку медикам надавала головна лікарка Пологівського первинного центру меддопомоги Анна Дуб. Які слова добирала, щоб підбадьорити колег, та як вдалося вистояти самій, – з’ясовували наші журналісти. Деталі — в матеріалі. 


 

Пані Анна виросла у родині вчителів. Її рідні та знайомі вірили, що вона теж викладатиме. Проте Анна мріяла стати медиком, і уже в 2010 гордо носила бейджик сімейної лікарки. А вже за три роки їй запропонували очолити  та реформувати лікарню. До завдання змінити систему лікарка поставилась відповідально, тому навіть відсутність фінансування не стала їй на заваді. 

“Ми оновили автопарк, — пригадує пані Анна, — ми почали будувати дві амбулаторії у нас на території. Ми відкрили проекти “Клініка дружня до молоді” для надання медичної допомоги підліткам.  Ми відкрили школу здоров’я. Співпрацювали і співпрацюємо з міжнародними організаціями. І багато було реалізованих проектів.”

Чи не найбільшим випробуванням для медиків став  COVID-19. У розпал пандемії лікарі працювали 24 на 7, аби врятувати життя інших. Найстрашніші наслідки коронавірус мав для родини Анни. 

“Я вірила в цей вірус, не вірив мій чоловік, — пригадує пані Анна, — від ускладнень від “ковіду” на другій хвилі він помер. І це стало для мене рушієм. Він для мене був підтримкою, опорою, моїм наставником, і людина, яка завжди підтримувала мене.”

Ще рік тому жінка вважала, що це найстрашніше, що могло статися. Проте 24 лютого цього року доля знову додала випробувань. Коли сестра зателефонувала, та розповіла про початок війни, Анна почала думати про роботу. Того ж дня, зібравши колектив, було вирішено – медзаклад працюватиме.

“Ми провели швидку нараду, щодо забезпечення бензину, медикаментів і організації в тих умовах, в яких ми вже були, — пригадує пані Анна, — 10 днів ми працювали вже під звуки сирен. Ми працювали вже в нових умовах, і не тільки.”

Жінка згадує, щодня Пологівський район потерпав від ворожих обстрілів. Розпочалась масова евакуація, половина лікарів поїхали, пані Анна ж вирішила залишитись. Пологи повністю окупували 3-го березня. Тоді місто залишилося без світла, зв’язку та води. Та навіть за таких умов лікарі продовжували роботу.

“Лікарня. Поранені. Операційні. Холодно, — ділиться вона, — ударною хвилею більшість вікон було знешкоджено. У приміщенні було плюс п’ять, плюс сім. Опалення немає. Ми працювали у верхньому одязі, про які білі халати йшла мова? Знесли усі, які могли знести, опалювачі. Пішли в дію усі наші генератори, які є.”

Згодом окупанти прийшли і до медзакладу. Зайняли кілька поверхів, медикам же залишили для роботи один. Пані Анна виїхала з міста11 квітня. Жінка змушена була покинути улюблену роботу та стареньких батьків. Пропрацювавши 40 днів в окупації вона залишалася прикладом для колег та рідних. Проте в безпеці її наздогнав “синдром вцілілого”.

“Я два дні мовчала, — згадує пані Анна, — все це трішки переварювалося. Було занепокоєння, щодо своїх рідних, як там. За них я переймаюся. І переймаюсь кожен день, з цими думками я лягаю. У мене був ще цей синдром вижившого. Я жаліла, що я виїхала. Я вважала, що я зрадила своїх рідних, свій колектив, свою роботу.”

Жити у відчаї довго Анна не змогла. Жінка зрозуміла, що не важливо де і як, але вона все одно має допомагати тим, хто залишився під обстрілами. Лікарка почала керувати первинним центром віддалено та передавати гуманітарку до Поліг.

“Я була і вантажником, і водієм, і логістом, і відправляла, — розповідає вона, — і я відкрила для себе нову роль у моєму житті — це волонтер. Логістично ми все змогли зробити спільно з машиною ДСНС. Відправляти ліки, гуманітарні ліки, аптечні ліки, продукти, засоби догляду, гігієна. Для медичних працівників, для населення, для кожного.”

“Я вірю, що ми повернемося, що ми відбудуємо. Я вірю в ЗСУ. Я кажу своїм працівникам: “Не маєте права здаватися, не маєте права впадати у відчай.” — говорить Анна. 

За професіоналізм, мужність та стійкість у боротьбі за здоров’я українців Анну нагородили “Орденом святого Пантелеймона”. Така відзнака мотивує медиків працювати ще більше, та своєю працею наближати країну до перемоги.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: