Допомогти у фіксуванні випадків та реабілітації жертв сексуального насильства, пов’язаного з війною – саме таку мету має проєкт “Вистоїмо разом”, представлений у Запоріжжі. Ініціатива створена громадськими організаціями за підтримки уряду України. Як її реалізують в межах Запоріжжя та області – у матеріалі.

Щомісяця в Україні з початку великої війни фіксуються десятки випадків сексуального насильства, скоєних окупантами. І це лише ті злочини, про які відомо. У Запорізькому районі ситуація ускладнюється безпосередньою близькістю до зони ведення активних бойових дій. Попри це, на теренах нашої області діє резолюція Радбезу ООН “Жінки, мир, безпека”, яка передбачає мінімізування негативного впливу від війни для жінок.

“Вона затверджена в трьох громадах Запорізького району, – каже директорка департаменту соціального захисту населення ЗОВА Марина Нотанова, – сільських територіальних — це також дуже великий показник, тому що основними, скажімо так, виконавцями цього плану є безпосередньо місцеві територіальні громади, в яких, скажімо так, в штатах, в групах мобільних є надання допомоги, працюють соціальні працівники, психологи, медичні працівники, які надають першочергову невідкладну допомогу безпосередньо постраждалим внаслідок сексуально зумовленого насильства і гендерного.”

Разом з цим для більш комплексної допомоги постраждалим від сексуальних злочинів, пов’язаних з війною, у Запоріжжі презентували ініціативу “Вистоїмо разом”. Проєкт реалізовується Українським Жіночим Фондом у партнерстві з громадською організацією «La Strada-Ukraine» та асоціацією жінок-юристок «ЮрФем» за підтримки Європейського Союзу.

“Мета проєкту — допомогти, власне, створити в Україні систему, яка була би дружньою для жінок, які потерпають від, або постраждали від сексуального насильства, пов’язаного з війною або з конфліктом, – розповіла директорка зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду Наталія Карбовська. – І, власне, в цій системі ми бачимо велику роль влади, також громадських організацій, людей на місцях, які дотичні до цієї теми, медіа також. І, власне, це ми будемо робити в рамках проєкту, підтримуючи роботу в регіонах.” 

“Це не тільки самі постраждалі, – каже президентка ГО “Ла Страда-Україна” Катерина Черепаха, – це можуть бути члени родини, це свідки, це дуже важливо, тому що чим раніше може бути хоча б запропонована така допомога, якщо буде така система існувати, тим більше шансів і можливостей того, що людина поступово зможе, скажімо так, спробувати відновити свої ресурси і покращити якість життя.”

Проєкт діятиме за трьома основними напрямками: юридичний, освітній та інформаційний. Зокрема, правова складова передбачає участь у спеціальних робочих групах, вивченні кращих практик впровадженню репарацій для потерпілих, а також проведення «круглих столів» та обговорень. Особливо важливо робити це спільно з органами місцевого управління, додають організатори проєкту.

“Ми бачимо, працюючи з громадськими організаціями, зокрема, жіночими громадськими організаціями, ми бачимо, що дуже часто постраждалі звертаються саме до них, – каже директорка зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду Наталія Карбовська. – Це простіше, це легше психологічно, вони на місцях, організації, волонтерки, і тому ми бачимо велику роль, власне, жіночих громадських організацій у цій системі. І тому ми хочемо, власне, на рівні областей от цих всіх важливих людей і організації об’єднати, щоби їм комфортніше працювалось разом.” 

“Для нас дуже важливо, щоб існуючі сервіси могли ефективно взаємодіяти між собою, – ділиться Урядова Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, – а фахівці, які працюють, діяли відповідно до важливого принципу — не нашкодити. Це дуже важливо, цьому потрібно вчитись, з цим потрібно вміти комунікувати. І якраз експертки проєкту, які пройшли найкращі тренінги і мають досвід роботи, вони будуть співпрацювати з соціальними працівниками, психологами, з іншими фахівцями тут, в Запоріжжі і в Запорізькій області.”

Організатори наголошують, сексуальне насильство важко фіксувати не лише через відсутність доступу до тимчасово окупованих територій, а й через страх людей звернутись по допомогу. Тому до подібних тем слід бути вдвічі уважнішими усім, хто до них дотичний.

“Враховуючи, що цей злочин є дуже прихованим, латентним, – наголошує Катерина Левченко, – бо постраждалі дуже часто не готові про це говорити, і це зрозуміло — переживши таку страшенну травму, дуже складно потім починати комунікувати з цього питання. Потрібна система роботи і соціальних служб, і громадських організацій, і психологів, і правоохоронних органів, ну і, без сумніву, уряду.”

Проєкт вже реалізовується в 14 областях України. Попри різні особливості кожного з регіонів, робота триває, в рамках проєкту запроваджуються нові ініціативи. Певні результати роботи вже є.

“Ми чуємо, що статистика поки що невелика, – розповіла Наталія Карбовська, – невелика кількість випадків, які зафіксовані. І ми бачимо одним з результатів нашої роботи те, щоби зафіксувати більше випадків. Це може звучить трошки якось… Можливо хотілося б інші показники бачити в якості результатів, але насправді збільшення кількості випадків буде говорити про те — і це світовий досвід — про те, що ми починаємо ефективно реагувати на проблему, на виклики. Так що, власне, над цим будемо працювати.”

Проєкт триватиме 18 місяців, до літа 2024 року. Організатори сподіваються, що результати ініціативи не лише допоможуть в реабілітації постраждалих від сексуального насильства, а й стануть вагомим доказом злочинів росіян в Україні. 

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі