Марафон уроків мужності та патріотизму крокує запорізькими освітніми закладами. До юнаків після бойового чергування приходять справжні воїни, які боронять Україну на передовій. Розповідають про свою військову справу, що таке честь, мужність і героїзм на війні. Надихають власним прикладом. Про зустріч школярів із бійцями 128-ої окремої бригади – у матеріалі.

Як із вчорашніх підприємців, програмістів, барменів, журналістів народжуються у боях справжні воїни, бійці бригади тероборони розповідають запорізьким школярам. Ще вчора Павло був інженером систем моніторингу мереж, сьогодні – вправний оператор БпЛА. Хлопцю 25 років. Добровольцем на війну пішов наступного дня після першого ракетного обстрілу його рідного міста Дніпро. Сьогодні разом із побратимами б’є ворога на Запорізькому напрямку.

“Перший день, коли полетіли на нас ракети, мене неймовірно змотивував, – розповідає Павло, – і вже на наступний день я стояв разом зі своїми братами, які зараз також проходять військову службу. Один медик, другий також оператор БпЛА. І по цей час ми несемо, так сказати, свою нелегку ношу.”

Безпілотну авіацію Павло називає зброєю навіть не 21, а 22 століття, адже цей напрямок у військовій справі активно розвивається й змінюється буквально щодня. 

“Я починав, як і всі люди, з одним автоматом та чотирма ріжками, – розповідає воїн. – І перші напади росіян ми зустрічали танками, з автоматами. Спочатку я літав на коптерах, які були скеровані на спостереження та виявлення ворога. Здебільшого ця робота виконувалась, щоб попередити напади. Тобто основна наша мотивація була у захисті життів наших побратимів.”

Розповіла свою історію школярам і операторка БпЛА Марія. Дівчині 20 років. Уродженка міста Добропілля Покровського району Донецької області. Війна в її життя увірвалась, коли їй було 10, а в ТЦК вперше прийшла у 18. Після відмови комісії робила ще кілька спроб стати до лав Збройних Сил, мріяла про безпілотну авіацію. 

“Я завжди була лідером. Де б не була, я була лідером, – згадує Марія. – Знову заходжу, сідаю, максимально впевнено кажу: вітаю вас знову, я прийшла, мені 19, я хочу. Заходжу на “Work.UA”, подаю вісім заяв до різних бригад по спеціальності, якої я хотіла – БпЛА. Кілька дзвінків. Потім подзвонили зі 128 окремої бригади ТрО. Я починаю спілкуватися, мені кажуть: ми згодні тебе взяти.”

Про історію становлення Української Народної Республіки та її державних діячів – дітям розповів один із бійців бригади Олег Тягнибок. Вчорашній політик на війні також із початку повномасштабного вторгнення, а до 128 бригади наказом Генштабу був переведений рік тому. Уроки мужності у навчальних закладах вважає надзвичайно важливими.

“Я бачу реакцію дітей на той шлях, – каже Олег Тягнибок. – Марічка, їй 20 із копійками років. Вона не набагато старша, ніж оті дівчатка, які сидять і дивляться на неї. І вони просто в захопленні від цієї мужньої нашої військової. І я переконаний, що таким прикладом надихнуться дуже багато дітей. Діти повинні відчувати, що ми маємо триматися один за одного, що у нас є спільна мета, заради чого ми все це робимо.”

У цивільному житті журналіст-розслідувач, а сьогодні боєць Олександр Курбатов розповів школярам про бойовий шлях 128 бригади.

“Донести до них, що зараз, прямо зараз, на війні воюють такі самі цивільні люди, як і тут, у цьому відносно мирному місті, – розповідає боєць. – І у кожного є своя історія. Кожна людина – це світ, Всесвіт. Наша бригада була сформована у Дніпрі, зараз ми не лише на цьому напрямку. Але там ми зробили Алею Героїв, конструкції з портретами людей, їхніми історіями, музеєм бригади №128. І всім ми намагаємося донести: дивіться, це не прізвища, не пункти, і не графа, це люди.”

А школярі розпитували бійців про найбільш пам’ятні моменти на війні. Марафон уроків мужності триває. Його організатори вважають їх однаково важливими і для дітей, і для дорослих.  Юнаки мають розуміти, що таке Збройні Сили і яку місію вони виконують. А для військових важливо відчувати розуміння й щиру повагу з боку цивільного населення.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі