Вони десятки років служили на сцені та пішли у засвіти. Урочистий захід присвятили видатним служителям Мельпомени Олександру Гапону, Владилену Попудренку та Івану Смолію. Згадати видатних акторів прийшли їхні друзі, колеги та родичі. Деталі – у матеріалі.

Напередодні 96 сезону зроблено перший крок на шляху увіковічнення пам’яті видатних артистів, кажуть  у театрі імені Магара.

“Зараз адміністрація театру вивчає досвід національних українських театрів України саме по таким заходам. І краща практика, краща традиція обов’язково буде започаткована в нашому театрі. Тому напередодні 96 театрального сезону ми розпочинаємо саме з такого заходу – по вшануванню і збереженню пам’яті, – каже директорка, художня керівниця  Запорізького обласного музично-драматичного театру ім.В.Г.Магара Наталія Власова.”

Справжні корифеї сцени все своє життя присвятили театру. Олександр Гапон прослужив у театрі 62 роки. Іван Смолій грав на сцені 60 років. Владилен Попудренко радував глядачів 43 роки. Театр для них був самим життям.

“Все його життя – це яскраві образи, ролі, персонажі, – згадує донька О. Гапона, народна артистка України Інна Гапон-Клименко. – Будь то головна роль, будь то якась епізодична, чи концерт. Справа в тому, що тато був не просто актором, а це був актор, який співав, який міг розказати байки, п’єски маленькі. Це був просто універсальний. Найкращий Стецько – це був Олександр Гапон. І всі його ролі просто були неповторні. Хто б не грав ці образи в інших українських театрах, але тато свій образ завжди придумував, розмальовував якимись новими емоціями, гримом, костюмом, інтонацією, тобто був дуже талановитим актором.”

“Наша сім’я народилася  театрі, на цій сцені, їх розписували з моєю мамою, – розповідає донька І. Смолія, народна артистка України Оксана Туріянська. – У нас взагалі театральна сім’я, театральна династія, я майже народилася в цьому театрі, я вже з 2 місяців спала в гримерці. Тому для мого тата театр, звісно, це його все. Він, як тато, дуже багато приділяв мені уваги, то було спільне. І на роботі ми разом були, коли я дитиною була з ним поряд, і дома завжди ці розмови про театр. Потім вже, коли я стала актрисою, то взагалі стала така сімейна традиція – і тут ми один одному допомагали, і дома допомагали.”

Олександр Гапон, Владилен Попудренко, Іван Смолій  за життя сформували власні канони акторської майстерності, художні прийоми та неповторний стиль. На їхні гастролі чекали, їх обожнювали. Наслідувати та повторити їхню гру було неможливо. Ось як згадує про Івана Смолія його колега:

“Постать була двометрова, голос… А ще він був Дідом Морозом, – згадує народний артист України Юрій Бакум. – Коли я приходив в ці заклади, де він морозив весь час, мені казали: ось сценарій, отак-отак оце, Іван Ілліч тут робив ще отак, він знайомився з кожною дитиною. І я тоді робив теж так. І казали – о, це те, що треба.”

Аби увіковічнити пам’ять про видатних колег,  на гримерці кожного з них встановили таблички, де зазначено, скільки років артист служив у рідному театрі.  Крім того,  у травні поточного року Запорізька міськрада ухвалила рішення про перейменування вулиці Олександра Кошового на вулицю Олександра Гапона.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі