На базі хабу “Вона хаб” для дружин та мам українських захисників провели психологічний тренінг щодо правил спілкування з військовими. Зокрема, спеціалісти розповіли про особливості поведінки тих, хто повернувся з фронту та як близьким тримати з ними зв’язок, аби не нашкодити.

Людина, яка йде на війну, приходить з неї зовсім іншою, на цьому наголошують всі психологи. Щоб допомогти військовому адаптуватися до нормального життя, варто розуміти, як працює його психіка. Для цього на базі хабу “Вона хаб” волонтери провели тренінг щодо екологічного спілкування з військовими. Почали з основного —  довіри.

“Вони, коли повертаються, вони бачать тільки побратимів, – пояснює координатор “Центру підтримки Атлант” Андрій Непомнящий, – вони можуть тільки їм довіряти, своїм побратимам, з котрими вони пройшли цей шлях. Оточуючі за замовчуванням можуть якось нести їм загрозу. Тобто поки вони не познайомились, поки вони ближче не зкомунікували з тими чи іншими людьми, то вони не довіряють цим людям.” 

Варто також пам’ятати, що після повернення з фронту психіка військових продовжує працювати у режимі війни. Це може вилитись у нав’язливе бажання зробити оточення більш безпечним для родини і проявлятися у таких речах, як пересування меблів чи конкретно відведений час на похід в магазин або на прогулянку. Психологи радять реагувати на це спокійно та виважено.

“Якщо ми реагуємо нерелевантно, неспокійно на такі ситуації, – каже волонтерка, психологиня Олеся Єсіна, – то він ще більше буде закриватися в собі, відчувати себе тут непотрібним, тут незрозумілим нікому, не нормальним, не адекватним. І чи буде у нього бажання повертатись до цього цивільного світу, до своєї родини, там, де він вже не підходить зі своєю системою світобачення — ну також питання риторичне.” 

Попри цікавість та занепокоєння, не слід морально тиснути на людину, запевняють психологи. До прикладу, не варто випитувати у бійців, де і з ким вони були, що бачили чи що відчували, якщо вони самі про це не говорять. Проте слід також пам’ятати і про власне ментальне здоров’я, щоб уникнути вторинної травматизації. Тобто отримання травми від розповіді про події, учасником яких ви не були.

“Ми намагаємось контролювати свої емоції. Якщо починає накривати, ми так чесно і кажемо: “вибач, давай зробимо паузу.”, – радить Олеся Єсіна. – Знову ж таки, якщо вас починає накривати і ви розумієте, що пауза не підійде, скажіть “давай ми знайдемо людину, яка тобі допоможе це розкрити”, “вибач, я не можу це слухати, мені дуже важко”. Тобто ви не можете спасати всіх і жертвувати своїм психічним здоров’ям, щоб замість підтримки потім його, ще й вас лікували від вторинної травми.” 

Також психологи окреслили список слів та тем, які не варто зачіпати при розмові з військовими, і чим краще їх замінити. Зокрема, фразу “я тебе розумію” краще замінити на “я розумію, наскільки для тебе це важливо” або “як я можу тебе підтримати”. Не радять фахівці говорити про свої побутові проблеми — замість цього краще закцентувати увагу на якихось позитивних моментах. Також не варто давати оціночних суджень людям та обставинам. Це ж стосується і фрази “мій герой”.

Психологи надали свої рекомендації і дружинам військових. Зокрема, порадили не нехтувати своїм фізичним станом. Тобто своєчасно і повноцінно харчуватись, добре висипатись та займатись спортом. Порадили також створити приємний щоденний ритуал. Наприклад, щоранку варити собі каву або ж щовечора виходити на 20-хвилинну прогулянку. Поділились фахівці і більш конкретними вправами для зниження рівня тривоги.

“Коли у вас тривога — берете фольгу, – каже волонтерка, психологиня Вікторія Карпенко. – Вона дуже класна на дотик, і дуже класний матеріал — з нею можна робити все, що завгодно. Беремо і зминаємо. І в цей час думаємо про те, що вас тривожить. І от ви це отак от в комочек.”

Фахівці “Центру підтримки Атлант” зазначають, проводитимуть такі тренінги, допоки у них буде потреба. Адже вкрай важливо, щоб нашим військовим допомагали повернутись до нормального життя найрідніші люди.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі