Імпровізовані меморіали облаштували на Майдані Волі та Алеї Бойової Слави. Ініціаторами є волонтери благодійного проєкту “Коханий, я живу” та громадської організації “Посестри”. З нагоди створення осередків влаштували акцію «Прапорець пам’яті», під час якої вшанували всіх, хто віддав своє життя за незалежність України і спокій рідних. Як це було – у матеріалі.

“Він служив постійно на гарячих напрямках в 111 бригаді, – розповідає пані Ірина. – Загинув він на Донецькому напрямку в селі Ямполівка при мінометному обстрілі на позиціях. Тоді моє життя і скінчилося…”

З болем у серці загиблого чоловіка згадує пані Ірина. Аби пам’ять про героїв продовжували жити, жінка запропонувала створити острівець пам’яті. Ініціативу підтримали й інші учасниці благодійного проєкту “Коханий, я живу!” та розпочали реалізацію. 

“Мені захотілося щось зробити для наших воїнів, для наших героїв, які загинули, – ділиться дружина загиблого військового Ірина. – І я розповіла про це нашим дівчаткам, психологу, і вони мене підтримали. Я хотіла, щоб наших чоловіків, наших коханих не забували, пам’ятали про них. Щось зробити для них в нашому місті, щоб люди бачили, за що вони вони боролися, за що вони загинули, за нас, за нашу країну.”

Місце для  імпровізованого меморіалу обрали на Майдані Волі. Пам’ятна локація стане своєрідним фундаментом для майбутнього монументу полеглим захисникам в російсько-українській війні.

“Позаду мене має стояти монумент загиблим героям в російсько-українській війні, – каже організаторка акції “Прапорець пам’яті” Ярина Геращенко. – Проєкт мав би бути реалізований буквально в 2022 році. До повномасштабної війни проєкт виграв Андрій з позивним “Дизайнер”. Він ветеран російсько-української війни. Він хотів створити монумент пам’яті полеглим воїнам, і взагалі всім воїнам під час російсько-української війни. Саме тому обрали цей простір, цей острівець пам’яті.”

Ще один острівець пам’яті облаштували й на Алеї Бойової Слави. У Яни та Олени ця війна забрала брата. 24 грудня минулого року Володимир отримав поранення під час виконання бойового завдання. Три дні медики боролись за життя Героя, проте травми були важкі. 

“Він служив в АТО ще з 15 року, – розповідає сестра загиблого героя Яна Алексеєнко. – Коли почалась повномасштабна війна, він бросив роботу… Це у  нього тільки закінчився контракт, у 2021 році, він покинув АТО, і, коли почалась війна, він одразу бросив роботу і пішов зразу захищати нашу країну.”

“Це для нас дуже важливо, тому що він був молодим, – ділиться сестра загиблого героя Олена Євтушенко, – наприклад, він 6 років віддав війні, він пішов молодим, він не залишив ні дітей, ні сім’ї у нього не було. І люди повинні знати, пам’ятати своїх героїв, завдяки кому у нас є сьогодення, ми можемо існувати. Тому велика вдячність нашим всім героям, низький уклін батькам. Всі повинні знати про своїх героїв.”

Попри біль та відчай, вшановувати пам’ять тих, хто віддав власне життя задля захисту своєї держави, необхідно, переконані організатори.

“Зустріч дуже тяжка. Вона дуже тяжка… Бачити ту кількість родин, які зустрілися, – каже дружина загиблого героя, голова ГО “Посестри” Катерина Петренко, – це біль, це дуже боляче. І дивлячись, скільки вже прапорців — війна ще триває і вони можуть з’являтись ще. Мені дуже не хочеться, щоб це відбувалось. Але це війна.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі