Понад рік вимушені переселенці з тимчасово окупованих територій України проживають та отримують медичні послуги у Запорізькому нефроцентрі. Для комфорту у медзакладі перетворили на гуртожиток господарську будівлю і забезпечили всіма необхідними умовами. Як облаштувались пацієнти – у матеріалі.

Жителька села Копані Пологівського району Олена Гонтаренко отримує процедуру діалізу вже 22 роки. Внаслідок проблеми з нирками 19 років тому осліпла. Тоді ж від неї пішов чоловік, у Копанях проживала разом із батьками. Зараз і гадки не має, що сталося з їхнім будинком після окупації, адже всі родичі виїхали за кордон.

“Може, стіни й залишилися, – каже Олена Гонтаренко. – Немає нікого, тому що сусідів із однієї сторони всіх повбивали. Там суцільна окупація, суцільні мародерства. Мене взяли у цей Центр і виділили кімнату у гуртожитку. Мрію, звичайно, щоб закінчилося це все. Зі своїми рідними, близькими зустрітися хоч.”

Торік 1 березня змогли вирватись з Василівки до обласного центру і Наталія та Володимир з села Підгірне Василівського району. Зупинилися у нефроцентрі, оскільки Наталія має проходити діаліз тричі на тиждень. Подружжя зізнається, у центрі про них піклуються та допомагають. Але найбільше тривожаться за рідну донечку, яка залишились в окупації. 

“Взагалі, хотілося б скоріше додому, – ділиться Наталія Сапа. – Там діти то ходять, то не ходять у школу. Онуку, ми виїхали, був місяць, зараз вже рік і два. Бачимось тільки по вайберу. Дуже-дуже надіємося, що скоро повернемося. Я онукам так і кажу, що скоро приїду.”

За рік у центрі всі тут вже стали великою родиною, тож не дивно, що деякі знайшли  і роботу. Так, чоловік Наталії Володимир, який весь цей час був поряд із хворою дружиною, нещодавно обійняв у медзакладі посаду завгоспу. 

Знайшла прихисток та порятунок рік тому у медзакладі й вчителька хімії та біології з Василівки Світлана Кириченко. Зараз же допомагає у нефроцентрі іншим, зокрема готує перев’язочний матеріал для хворих пацієнтів. 

“Розраховували, що ми швидко повернемося назад, тому нічого невзяли з собою, тільки документи, – розповідає пані Світлана. – Весь час думаємо про те, як у нас вдома, що там робиться, як наші діти виживають. Сподіваємося на наших воїнів, що вони зможуть нашу землю рідну звільнити.”

Загалом на безоплатній основі медзаклад надає медичні послуги понад півтори сотні пацієнтів. Це – люди з першою групою інвалідності, які приїхали до Запоріжжя з Маріуполя, Покровська, Гуляйполя, інших населених пунктів тимчасово окупованої Запорізької області. 

Для більшого комфорту у медзакладі для маломобільних пацієнтів збудували вантажний ліфт. В планах також провести водопостачання. Для цього вже почали розробляти проєкт для зведення власної свердловини.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі