Голокост у спогадах очевидців. Виставку родинних архівів жителів  єврейських поселень Гуляйпілля презентували у Запорізькому туристично-інформаційному центрі. Це результат дослідницької роботи об’єднання “Гуляйпільські старожитності” та наукового товариства імені Якова Новицького. Матеріали стосуються періоду нацистської окупації в роки Другої світової війни й геноциду місцевого єврейського населення.

На інформаційних стендах —  копії та оригінали старих світлин із архівів п’ятьох єврейських родин, які потрапили у жорна Голокосту. Ще одна сторінка — про гуляйпільську родину, яку гітлерівці вивезли до Німеччини на примусові роботи. Всі ці документальні матеріали супроводжують історичні дані про геноцид єврейського населення Гуляйпілля у період нацистської окупації 41-43-го років.

“Це, зокрема, історія родини Піпкіних, родини Хазан. Це єврейські родини, які пережили Голокост, окупацію, ув’язнення у концтаборах, евакуацію і всі складові цієї величезної трагедії під назвою Голокост”, – зазначає Сергій Звілінський історик, голова ГО “Гуляйпільські старожитності” .

Історико-етнографічні дослідження запорізькі науковці проводили у селах колишнього Новозлатопільського єврейського національного району, а також у місті Гуляйполе. Розпитували нащадків єврейських родин, шукали їх за допомогою соцмереж і в інших країнах світу. 

“Більшість із них або взагалі не мали нащадків, і ці документи, ці матеріали нам діставалися вже від далеких непрямих родичів. Якісь матеріали надсилалися зі Штатів, наприклад. А якісь нам дивом вдавалось рятувати у тих же колоніях, селах, які нам віддавали просто сусіди, якісь далекі родичі, просто близькі люди, котрі дивним чином рятували ті чи інші матеріали”. 

Працювали і в запорізьких архівах. Робота тривала п’ять років, основну частину матеріалів зібрали у 2020-21 роках, але опрацьовували їх вже після повномасштабного вторгнення росіян. Консультували дослідників і науковці Запорізького національного університету. Таким чином під час презентації виставки організатори розповіли не тільки про долі єврейських родин, а й про історичну епоху, що передувала Другій світовій. Зокрема, про Новозлатопільський єврейський національний район, котрий протягом 15-ти років існував між сучасними Донецькою та Запорізькою областями.

Володимир Мільчев доктор історичних наук, професор ЗНУ, коментує:

“Було зроблено спробу відродження, надання нового подиху культурі ідиш. Ідиш починає вивчатися як мова у школах, з’являється у друкованих виданнях. І це фактично було часом культурного піднесення для цього району. А після згортання Сталіним політики коренізації – це 1938-39 роки – всі національні райони, включаючи і єврейський, були розформовані, а їхня територія була розподілена між сусідніми районами”.

Єврейські архітектурні пам’ятки є невід’ємною частиною історичної та культурної спадщини Гуляйпілля. Про них у свій час писав український дослідник Яків Новицький. Нині вони знову під загрозою знищення, адже щоденно обстрілюються російськими загарбниками. Зокрема, старовинний єврейський цвинтар, синагога, міська лікарня, на стіні якої є список розстріляних нацистами євреїв. Але пам’ять про них зберігають не лише науковці, а й небайдужі люди, які також допомагали збирати колекцію для виставки. Серед них – жителька міста Гуляйполе Людмила Чучко:

“І були назначені імена розстріляних євреїв та їхніх родин у протитанковому рву у кінці Гуляйполя. Там єсть ім’я моє тьотки діда та його маленького 4-річного сина. Це Абрам Слуцький зі своїм сином”.

За словами організаторів виставки, на основі зібраних відео-, фото- та письмових матеріалів вони планують зробити документальний фільм, адже історія Другої світової вплелась у сучасну російсько-українську війну, і дехто з єврейських родин пройшов вже крізь її молох. Зокрема, у підвалі Маріуполя загинула жінка, яка надавала інформацію дослідникам про трагічну історію її сім’ї під час Голокосту.