Готують і передають пораненим до шпиталю смаколики волонтери одного з хабів для вимушених переселенців. Тут налагодили виробництво ледь не в промислових масштабах. Одночасно на кількох кухнях смажать та печуть пиріжки та ще чимало усілякої смакоти. Кажуть, прагнуть не лише порадувати хлопців домашньою випічкою, а насамперед, подякувати за те, що захищають Україну. 

З самого ранку на кухнях хабу для вимушених переселенців пораються волонтери. Печуть пиріжки для наших захисників, які лікуються у шпиталі. Пані Галина за професією медсестра, але, розповідає, дуже полюбляє вдома працювати з тістом. Тому  охоче долучилася до приготування випічки для наших захисників. Цього разу для хлопців смажать пиріжки з горохом і картоплею.

“Пиріжечки звичайні, – каже пані Галина, – тим паче, зараз піст. Тому тут звичайна складова – вода, сіль, дріжджі, цукор, олія, любов і бажання. Я дуже люблю тісто, мені не складно.”

Також хлопцям напекли й пампушок з часником. На іншій кухні до процесу приготування долучаються й вимушені переселенці. Цього разу готують смажені та духові пиріжки з картоплею та печінкою. Кажуть, основні складові їхньої випічки – любов, добрі думки та гарний настрій. Лише тоді пиріжки вдаються.

Найбільше бажання цих пекарів, як і всіх українців, – наша якнайшвидша перемога та повернення додому.

“Робимо пиріжки для своїх защитників, – каже вимушена переселенка та волонтерка Світлана. – Щоб бистріше оце все кончилося, і вони додому повернулися живими, здоровими, і ми по домівках пішли, а та нечисть нехай іде додому. Дуже хочеться додому.”

А на ще одній кухні працює, як вони себе називають, “Млинцева банда Запоріжжя”. Випікають пиріжки з горохом, капустою та картоплею з лівером. Працюють з 6 ранку, до 10 вже напекли 720 пиріжків. Але, кажуть, готують ще чимало всього смачного. Усе передають хлопцям на передову.

“Готуємо млинці, у нас багато йде, 1200-1300 штук з начинкою, – розповідає волонтерка, представниця “Млинцевої банди Запоріжжя” Наталя, – сало солимо, шпигуємо щоку з часником, сало мелемо, пиріжки смажимо, вдень видачі. Є феєчка, вона нам робить всю кондитерку для хлопців, варимо компоти. Хай всі повертаються здорові, живі, і з перемогою обов’язково.”

Є й кухня, де займаються тільки духовою випічкою. Волонтери вже приготували ватрушки з сиром та цукрові булочки. Розповідають, кулінарній справі не навчалися, але з тістом, як кажуть, дружать. Випікають тут те, що і вдома, і охоче діляться секретом смачної здоби.

“Покласти побільше молочка, побільше маслечка, цукру, яєчок, любові – і все буде добре, все буде дуже смачно.”

Випікають і духові пиріжки, цього разу з яблуками. Начинку натирають на терці. Волонтерки кажуть, аби здоба була духмяною та рум’яною, змазують її ще й сиропом. Готують його з води, цукру та ванілі.

“Яблучко свіже, – каже волонтерка Тетяна. – Ми його не засмажуємо. Здобрюємо цукром, щоб вітаміни отримували наші солдати. Хочеться обняти їх усіх, пригорнути, обігріти. Ми докладаємо зусиль, щоб вони смачно поїли.”

Волонтери розповідають, прагнуть не лише порадувати наших захисників, які лікуються в шпиталі, випічкою, приготованою, як вдома, а насамперед подякувати хлопцям за їхні мужність та героїзм, з якими вони відстоюють  незалежність та територіальну цілісність України. 

“Ми приїжджаємо саме для спілкування, – ділиться волонтерка Наталія Попова, – ми хочемо підняти їхній бойовий дух, сказати їм, що ми поруч, щоб вони розуміли, за кого вони там стоять, що вони своїм життям, спиною, грудьми закривають нас. Щоб їх обійняти, сказати, що вони справжні воїни, а ми, жінки, ми будемо тут, ми будемо робити все для них, будемо їх чекати.”

Волонтери кажуть, благодійні фонди допомагають з морозильними камерами та м’ясорубками. А от тістоміса дуже бракує – він, враховуючи обсяги приготування випічки, вкрай потрібний. Якщо хтось згодиться допомогти з цим – волонтери будуть дуже вдячні. 

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі