circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Сім’ї загиблих запорізьких захисників підтримали благодійники

12.05.2023, 20:02

text
Поділитися:

Вони поклали найдорожче за мир в Україні — своє життя. Героїчні запоріжці добровільно пішли на фронт ще декілька років тому, під час російсько-української війни. Тоді Роман Романовський та Едуард Сабо пройшли ООС, а з початком великої війни — знову стали на захист Батьківщини. Загинули на полі бою, як справжні воїни. Про них, як про чоловіків, батьків та воїнів розказали дружини героїв.


 

“Він дуже любив дітей. Дуже. Він казав: “Наташа, ти скажи, що ти хочеш, все зроблю”, – розповідає дружина загиблого, – ми його дуже любили, так. Не вистачає, звичайно.”

З сімейними фото в руках пані Наталія згадує свого чоловіка. Він віддав захисту сім’ї та Батьківщини 9 років. У далекому 2014 служив на посаді молодшого лейтенанта 92 механізованої бригади.

“Вони захищали Щастя, Трьохізбенку, Станицю Луганську. Вони там були 5 місяців. Було страшне, – ділиться дружина загиблого пані Наталя, – я тільки дивилась новини – там строкою йшло, хто загинув, хто постраждав – і молилась, щоб все було добре.”

Після невеликої перерви, з початком повномасштабного вторгнення, Роман повернувся в стрій на посаді старшого лейтенанта ЗСУ. Стояв на варті Запорізького та Донецького краю. Сімейне життя Наталії та Романа тривало від дзвінка до дзвінка.

“1 квітня він мені ще зателефонував десь о 7-8 ранку. Каже: “Наташа, ми вже прибули, тут страшне. Тут “Гради””. І це ми з ним спілкувались десь о 8 годині, і вже, як в довідці написали, об 11:30 його вже не стало, – розповідає пані Наталя, – це якраз був наступ. І йшло, півтори тисячі орків йшло в наш бік, бік Запоріжжя. І вони не очікували, що ззаду зайшов БТР і якраз по них… Дуже багато тоді загинуло.”

Дружина та доньки Романа згадують його хоч і зі сльозами на очах, але із теплом. Для них і для всієї України він став героєм, за що Президент присвоїв йому найвищий ступінь відзнаки та орден “За мужність”, а друзі на знак подяки поставлять пам’ятник на Кушугумському кладовищі. 

Жінка ділиться, чоловік  понад усе мріяв про щасливе сімейне життя.

“Зустріти старість на березі моря. Такий щоб був маленький домік, крісло-качалка. “Я буду з цигаркою сидіти, закурю і буду сидіти спостерігати море”, – згадує пані Наталя, – старша донька йому купила цигарку. І коли ми їздили на кладовище — вона поклала йому цигарку.”

Про щасливе життя разом із сім’єю мріяв і старший сержант ЗСУ Едуард Сабо. Він добровольцем потрапив на фронт 3 роки тому: пройшов найгарячіші точки Луганщини та Донеччини, а вже у 2022 брав участь у звільненні Херсонської області.

“Він загинув 3 жовтня, а нам повідомили 5. Поховання у нас було 19 жовтня, – ділиться дружина загиблого Анастасія Сабо, – батько він був дуже чудовий. Діти його дуже любили. Минуло вже більше 7 місяців. Сили де? Сил немає, але треба. Крім мене в них немає нікого.”

Тепер Анастасія самотужки виховує трьох синів: Артема, Артура та Давида. Зі сльозами на очах сім’я згадує і рідну домівку, яка нині знаходиться під окупацією. 

Проте до повернення на малу Батьківщину про сім’ю турбується міська влада та благодійні організації, такі як ЮНІСЕФ та Белуга. Напередодні Дня матері вони підтримали родини, які залишились без батька.

Військовослужбовці віддали найдорожче за нашу свободу – своє життя. Тож як їхні родини, так і вся Україна згадуватиме їхні імена та вшановуватиме пам’ять про них довічно.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Копіювання контенту дозволено лише за прямого узгодження з редакцією.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: