2 роки тому військовий 110ї бригади ТрО Максим Харківський привіз із фронту додому бичка Мартина і поранене дике порося Машку. Чоловік доглядав за ними, знімав короткі ролики і викладав їх на платформі “Тік Ток”. Дуже швидко тварини стали популярними, і за їхньою долею стали спостерігати тисячі людей із різних куточків світу. А наочно побачили зірок журналісти МТМ, які побували у рідному селі Максима в Запорізькому районі. Подробиці – у матеріалі.

Домогосподарство військовослужбовця Максима Харківського розташоване серед заливних луків, де панують тиша й благодать. Був тут колись і ставок, та пересох у спекотну пору. На воротах перед входом – дві таблички: “На подвір’ї лютий бик і люта свиня”. Аби злякались непрошені гості, пояснює господар.

“Ну, щоб злодії не знали, що він добряк. А він такий, що всім все оддасть, продасть і сам з ними уїде. Так що лютий бик, єслі шо,” – сміється господар обійстя, військовослужбовець 110 бригади ТрО Максим Харківський.

А між тим, за парканом – зірки інтернету, відомі не тільки в Україні, а й далеко за її межами. У 2023 Максим забрав до себе виснажених тварин – дику кабаниху та бичка – і виходив, як своїх дітей. Мартин випадково прибився на позицію до Максима. Зараз йому майже 3 роки. Після зими він перший день на літній леваді. На зелену травичку поки не реагує, адже має достатньо корму. Зараз у рогатого весняне линяння і йому дуже подобається, коли його розчісують. Після операції Максим на лікарняному, тож може приділити своїм улюбленцям більше уваги. А коли йшов на фронт і потім лікувався після поранення, бик сумував за ним, наче людина, каже чоловік.

“Коли мене довго немає, я приїжджаю, він мене обнімає, цілує, отак голову ложе, вилизує мене. Видно, що йому не надо нічого – ні макуха, ні сіно. Буває, обіжається, що довго не приїжджав. Кажу: поцілуєш? Він: ум-м-м. Чувствує. Він умний, дуже умний. І Машка умна. От копито застряло опять.”

Велетня вагою майже у центнер прогодувати непросто, каже чоловік. Щоправда, завдяки Інтернету тепер допомагають добрі люди.

“Спочатку я сам купував сіно. Косив, і мені тюкують його одразу. А потім сюди почали приїжджати підписчики, з Запоріжжя, багато хто, – ділиться Максим. – Люди пишуть у ТікТоку: “Максим, чим ти годуєш його?”. Кажу: “Сіно купую, макуху”. “Дай карту, я хочу скинуть. Я живу в Німеччині, так люблю його, хочу допомогти”. І люди допомагають так, що я, можна сказать, свої гроші взагалі не трачу. Люди допомагають дуже.”

А назвав бика Максим на честь свого побратима з позивним “Мартин”.

“В честь головного сержанта роти назвав його Мартин. Ще маленький бичок, молочком пахне, теляточко. Ну, конечно молодий ще. Йому ще жить і жить. Він ще літ 10-15 проживе. Хороший мій.”

Тварини віддячили своїм рятівникам. Під час стримів із биком та свинею у соцмережах Максим назбирав для свого підрозділу донати на 100 тисяч гривень, на дрони.

“Подзвонив мені командир, каже: “Макс, надо FPVшки, дрони”. Каже: “ти ж знімай”. Він також підписаний. Кажу: “давай попробуємо”. Ми зробили стрім, і неділі за 2-3 ми назбирали гроші. І дрони там попрацювали непогано.”

Дика свиня Машка прибилась до військових укріплень на передовій взимку 2023. Бійці підібрали поранену тварину та віддали Максиму.

“І вона бігла прямо за хлопцями сама. І вони її підібрали, бо бачать, що вона не зупиняється. Привезли до нас на ППД і кажуть: “Макс, у тебе там бичок, може й Машку забереш?”, – згадує ветеран. – Я забрав, і тепер у нас от така курочка. Теж вся Україна її любить.”

Машка проживає на подвір’ї разом із іншими свійськими тваринами. Вона одужала і помітно підросла. Має гарну фізичну форму і товариський характер. Зовсім ручна й віддана хазяїну, а злякати може хіба що своїм нестримним темпераментом.

Свою Машку господар лагідно називає “Курочка”. Але “Курочка”, хоч і ручна, природних звичок не забуває — дуже любить воду й грязьові ванни. 

“Я з нею часто граюся, їй вже нецікаво. А нових людей вона любить, – розповідає Максим. – Давай помою, курочка, а то некрасива. Звєзда така, і з пятаком таким грязним. Пий водичку, пий. От, пятачок чистенький, все, молодець. А Гріша де? Пішли Грішу з Галєю покажемо, да.”

Гриша й Галя — це домашні свині. Вони знаходяться у хліву, і дика подруга на них не дуже звертає увагу. Вона настільки звикла до людей, жартує Максим, що іноді здається, ніби вона себе також вважає людиною.

“Заходимо в сарай, он і “Курочка” ззаді йде. Гриша вже виглядає. Ковпак у нього білий, красивий, да? Маш, йди сюди, Маш. Гриша хоче з тобою поздоровкаться. От ти знайшла слабоє звєно, да? Кури у нас ще єсть, – розповідає пан Максим. – У них вєчні вибори-перевибори. Вони вєчно кричать. Ну, вона тоже кайфує од такого життя. Ото життя вдалось. Вони наверно думають: “це шо за придурок такий, корме нас, чухає”. Є у неї ще труха така, шелушиться. Це у всіх свиней. Її надо вичухувать тоже.”

Допомагає Максиму доглядати за тваринами його друг Роман.

“Пораюсь з Машкою, – розповідає побратим Максима Роман Білий. – Але буває, чуть-чуть боюсь. Коли набігається, тоді більш спокійна. А так я її чуть-чуть боюсь. Може з ніг збити. Но не укусе, ні. Пограється, потолкає і все.”

Перед прощанням друзі діляться планами на майбутнє. 

“У планах зробить побільше загон, туди, до ставка. Його розриють, буде вода. Там і Машка буде, і Галя, будуть там вони всі.”  

Тож вже незабаром друзі будуватимуть для своїх тварин більш простору огорожу. Аби гуляли на волі та набирались сил на наступну зиму. Адже розлучити їх тепер не зможе ніяка сила, ніби жартівливо, але цілком серйозно сказав на прощання Максим.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі