Проєкт “Хібукі-терапія” діє для дітей захисників та ветеранів

29.11.2024, 16:28

Поділитися:

Четверте заняття міжнародного проєкту психологічної допомоги «Хібукі-терапія», реалізованого громадською організацією «Запоріжжя. Платформа спільних дій», Групою Метінвест та Запоріжсталлю. Завдання для дітей – намалювати песика Хібукі під парасолькою, з якої випадає те, що дарує позитивні емоції.

“У мене випадає любов, цукерки на палочці та мармелад,” – каже учасник проєкту «Хібукі-терапія» у Запоріжжі Дмитро.

“У мене дощ з фанти, і зонтик, шоб не упала бутилка большая, которая больно может сделать,” – додає інший учасник проєкту «Хібукі-терапія» у Запоріжжі, Єгор.

За малюванням діти думали не лише про себе, а і про рідних.

“У мене з дощу падають ключі від дуже-дуже дорогої машини, – ділиться учасниця проєкту «Хібукі-терапія» у Запоріжжі Тетяна. – Він подарить її моєму папі на день народження.”

Такі завдання, і власне пес Хібукі – це розробка ізраїльської психологині. Її методика роботи як ніколи актуальна для малечі, яка живе у прифронтовому місті, кажуть фахівці.

“Такі проєкти, програми психологічного здоров’я є надважливими, – впевнена директорка Департаменту з питань ветеранської політики Запорізької міськради Олена Швець. – Вони створюють безпекове середовище, в якому зараз знаходяться діти, і вони сприяють виробленню звичок до подолання стресу самостійно, до адаптації до складних життєвих обставин, до саморозвитку дитини.”

Учасники проєкту – діти захисників та ветеранів війни, а також вимушені переселенці. Малеча від занять у захваті.

“Дуже тут подобається, – ділиться учасник проєкту «Хібукі-терапія» у Запоріжжі Богдан Юдицький, – тому що тут можна знайти друзів та багато чого інтересного.”

Задоволені також батьки, які вже бачать результати Хібуки-терапії.

“За другим заняття помітила вже те, що він став менш реагувати на обставини, які ми зараз переживаємо усі у місті, – каже мати учасника проєкту «Хібукі-терапія» у Запоріжжі Ольга Юдицька. – Ми тому і пішли сюди, бо така дитина була зажата і не хотіла робити уроки, всі ці тривоги дуже нас турбували. А от уже за третім, за четвертим разом я бачу такий реальний ефект.”