circle-background

Муніципальний телеканал м. Запоріжжя

circle-background
weather

+3°

Програма телепередач:

ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
weather

+3°

Телепрограма

Проєкт “Доступність”: як живеться людям з інвалідністю у Запоріжжі

23.09.2024, 15:42

text
Поділитися:

Сісти в крісло колісне та на собі випробувати проблеми, з якими стикаються люди з інвалідністю – така ідея соціального експерименту “Доступність”. Його започаткувала режисерка інклюзивного театру «Рівні можливості». Здоровій людині пропонують разом з Маріанною Смбатян подолати певну дистанцію на візку. Таким чином авторка проєкту хоче привернути увагу запоріжців та влади до щоденних проблем, з якими стикаються люди з інвалідністю. Як відбувалися зйомки нового випуску проєкту “Доступність” – у матеріалі. 


 

Ідея проєкту у Маріанни Смбатян народилася ще 5 років тому. Проте тільки зараз з’явилася можливість втілити його у життя. Аби краще зрозуміти людей з інвалідністю, дівчина вирішила запропонувати самим запоріжцям пройти той шлях, який вона долає майже щодня.

“Я не хочу показати, що тут все тільки погано, звісно ні. Необхідно показувати і добрі моменти, і погані, показувати, як має бути і як не має бути. Сьогодні знімаємо третій випуск, два героя. Пів маршруту пройде один герой, іншу половину маршруту інший герой, – пояснює пані Маріанна. – І, врешті-решт, це просто ідеальна версія – запросити потім чиновників і нашого мера.”

Маючи гарну команду з трьох операторів, Маріанна змогла зняти вже кілька випусків свого проєкту “Доступність”. Для чергового випуску обрали маршрут від літака на бульварі Шевченко до торговельного центру «Україна». Далі Маріанна планує охопити увагою максимум вулиць міста:

“Перший випуск взагалі ми просто підходили до незнайомців, які просто відпочивали і пропонували їм сісти у візочок. Але, на жаль, в наш час дуже багато людей мають забобони. Вони вважають, що сісти у візок – це значить накликати на себе біду.”

Саме це Маріанна вважає найбільшим бар’єром між здоровими людьми та містянами з інвалідністю. З 15 випадкових людей, яким запропонували взяти участь у першій зйомці, у візочок погодилася сісти лише одна. Тому для участі у наступних Маріана запрошувала знайомих та друзів, а також добровольців. 

“Мені написала знайома з предложенням поучаствовати в експерименті. Я написав Маріанні. Ми зідзвонилися і домовилися про зустріч, – згадує учасник проєкту “Доступність” Олександр Лесик. – Я людина не забобонна, у візочок сідати не страшно зовсім. Я дивився прошлий випуск, люди странні. Це те ж саме, як не садитися на велосипед “бо з нього падають”.”

Протягом всього маршруту було помітно, що запоріжці реагують на людей у кріслі колісному по-різному. Хтось байдуже проходив повз людину у візочку, яка не могла переїхати через бордюр. Інших доводилося просити про допомогу. Проте були й ті, хто без слів допомагав учасникам подолати перешкоду.

“Ми навіть не питали про допомогу, ми просто їхали. Він побачив, що ми стикнулися з перешкодою у вигляді стоку, він сам підійшов і допоміг. Це настільки насправді мене вразило до мурашок, – ділиться пані Маріанна. – Якби всі люди, ну хоча б 60%, людям жилося б легше. Такого хочеться…”

Вже наприкінці маршруту Олександр помітно втомився, долаючи відстань з бордюрами, неідеальним тротуарним покриттям, стоками та пандусами біля банків та магазинів. Хлопець зізнається, моментами хотів встати і повернути або переставити  візок. Проте за умовами експерименту це було заборонено.

“Важко дуже, забиваються руки, плечі. Я не знаю взагалі, як люди на колясці взагалі кудись їздять, погуляти і так далі, – розповідає пан Олександр. – Дороги і бордюри, через які самому проїхати неможливо. Когось просити. Не всі з першого разу ідуть допомагати.”

“Він взагалі красавчик. Йому допомагало те, що він сильний. Він качається, і це допомагає долати перешкоди. Але насправді, якщо людина не накачана, то це дуже важко. А якщо це ще й жінка, то це  майже неможливо. Це ще враховуючи той факт, що ми в центрі міста, де умови більш менш непогані,” – пояснює пані Маріанна.

У планах дівчини відзняти до 20 випусків проєкту “Доступність”. По завершенні вона покладає величезні надії на реальні зміни в інфраструктурі міста для більшого комфорту людей з інвалідністю. А також зміну ставлення громадян до людей з обмеженими можливостями. Нещодавно Маріанну Смбатян запросили стати членкинею Ради безбар’єрності міськради, де дівчина вже запропонувала кілька своїх ідей. 

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Копіювання контенту дозволено лише за прямого узгодження з редакцією.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: