Пережити складні життєві ситуації родинам переселенців, а також запоріжцям, які отримали психологічні травми від збройної агресії, допомагають фахівці з громадської організації “Українське жіноцтво”.  Вже протягом року проводять корекційні заняття для дітей та дорослих. Як працюють – у матеріалі.

У дружньому до дитини просторі психологи проводять заняття з арт-терапії для дітей, які певний час перебували на окупованій території й відчули на собі всі жахи війни. У родині Іванішиних, переселенців із Василівського району, звернулись по допомогу до фахівців і мама, і її 12-річна донька.

“Ми два місяці вже їздимо, – розповідає вимушена переселенка з Василівського району Наталія Іванішина. – Вона їх з нетерпінням чекає, хоч треба й вставати раненько, бо треба добиратися майже годину сюди. Вона встала, все зробила і вже чекає: мамо, нам на заняття. Мій чоловік залишився вдома, ми приїхали сюди на деякий час, а вийшло, що вже 9 місяців ми тут. Важкувато трошки.”

“Найбільше запам’яталося, як ми вирізали долоньки, – ділиться вимушена переселенка з Василівського району Анна Іванішина, – і писали на них те, що ми хочемо досягти. І там майже всі написали, що хочуть перемогу, хочемо додому, щоб ЗСУ вигнали цих ворогів.”

У просторі психологічної допомоги фахівці допомагають дітям налагодити процес спілкування з однолітками та дорослими. Розвивають творчі та пізнавальні навички, знижують тривожність та емоційно стабілізують. А діти знаходять тут нових друзів.

“Кожна родина, кожна дитина — це окрема історія, – впевнена дитяча психологиня ГО “Українське жіноцтво” Тетяна. – Тому тут треба індивідуальний підхід. Дивлячись, які у них запити, який стан у родини, які потреби. Тоді вже визначаю свій професійний маршрут щодо супроводу кожної дитини окремо. Найчастіше — це робота з тривожними, травмованими дітками. І зараз мають адаптуватися у нових умовах, нових колективах.”

Також проводять і тренінги у “Школі особистого розвитку для дівчат”. Тут охочих навчають тому, як бути активними громадськими діячами, волонтерами, розвивати в собі лідерські якості, спілкуватись з різними людьми.

Шукала спокою, а отримала мотивацію для нового початку у своєму житті 18-річна переселенка з Оріхова Ірина Босенко. Нині у “Школі особистого розвитку» вдосконалює свої комунікативні вміння.

“Мій дім знаходиться близько до зони бойових дій, – розповіла вимушена переселенка з Оріхова Ірина Босенко, – і я відчувала кожен вибух. Мій будинок зараз зруйнований, я дуже важко це пережила. Переїхала сюди до Запоріжжя для того, щоб знайти спокій. І одна з волонтерок запропонувала мені стати волонтеркою. І я погодилась, чому ні. Вирішила допомагати людям, робила прості речі, пакувала продукти, зав’язувала в пакети, роздавала людям. Чула дуже важкі історії людей про їхні неймовірні долі. Але це, як раз, допомагає мені співчувати їм ще більше, допомагати й рухатися далі.”

Навчається волонтерству і 15-річна Єлизавета Євдокименко, яка приїхала до Запоріжжя з Бердянська.

“У мене були проблеми, я не могла комунікувати з людьми, – ділиться Єлизавета. – А тут я відкрилася та почала розмовляти. Ремонтували майданчик, саджали квіти, фарбували будиночок та гойдалки.”

Дівчатам-переселенкам, які відвідали майстер-класи, не обов’язково займатись волонтерством, зазначають  представники “Українського жіноцтва”. Головне, що вони стають сильнішими, наповнюють своє життя новим змістом і позитивом.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі