Хтось радіє поверненню знищеного колись Великого Лугу, інших приголомшила несподівана пустеля. Запоріжці публікують у соцмережах відеоматеріали із водоймами навколо Хортиці, де начебто гине риба. Знімальна група МТМ побувала у плавневій частині острова й на місці спробувала з’ясувати – чи критична зараз ситуація для місцевої флори й фауни. Детальніше – у матеріалі.

Штучна дамба між озерами в південній частині острова Хортиця вже понад 70 років височіє над місцевими водоймами. У 1944 році по ній проклали залізничну колію. Вона проіснувала до 1957, а потім її розібрали. До підриву росіянами греблі Каховської ГЕС ця дамба відокремлювала два повноводні озера – найбільше на Хортиці Осокорове та невеличке Качини.

“Оно, бачите, дерева на обрії умовному — то вже правий берег річки Дніпро. І ми, коли тут була вода, бачили, як вода простягається у Дніпро, бачили все це і всіх браконьєрів, які туди заходять.”

Сьогодні це дві калюжі, глибиною не більше 20 сантиметрів. Калюжі – науковий термін, так вони називаються за гідрологічними характеристиками, каже біолог Михайло Муленко.

“Зараз, восени, коли пройшов основний період посухи, їхня площа зменшилася майже в 10 разів, – додає він. – А всі інші озера перестали існувати ще у 2023 році, і повністю заросли новою деревною рослинністю у вигляді верби на ґрунтах і тополі на пісках.”

Спускаємося ближче до берегів Осокорового озера й перетинаємо колишній рівень води.

“Ми підійшли до старої лінії озера й фактично йдемо по воді – по дну озера. Поряд розташований наш причал, і тут, під ним, глибина була півтора метри. Фактично зараз ми стоїмо по шию у воді. Цей причал був повністю у воді, і над ним стирчала лише верхівка перил. Зараз вже тут виросла тополька невеличка, вона виросла цього року. Приріст річний на її гілках добре видно. Оце все виросло за цей рік.”

Щорічний приріст дерев – приблизно один метр. На 3-4 метрових тополях, що ростуть на дні озера, це добре видно.

“Ось на цій тополі добре видно, як вона зростала. Це все виросло за 23 рік, ось до цих пір. Видно полосочку і інший колір кори. Один більш сірий, інший більш зелений. Все, що вище цієї відмітки, це виросло вже у 24 році.”

Із озера Осокорового, котре мало пряме сполучення з річищем Дніпра, риба встигла вийти. Зараз тут залишився хіба що дрібний карасик. Інша ситуація у закритих озерах.

“Наприклад, озеро Качини, ліворуч від дамби, маленька-маленька калюжа. Там залишилася риба. Вона себе протягом 23 року почувала комфортно, перезимувала, все було добре, – розповідає пан Муленко. – А вже у 24 році, з настанням теплої пори року, вода дуже швидко почала прогріватися через маленьку глибину. І риба загинула.”

Зате рептилії та земноводні на вологих ґрунтах почувають себе комфортно. 

“Вони – тепленькі, там молодь дуже швидко і нормально розвивається. І вони досяжні для них. Тобто ці тваринки можуть пересуватися по заплаві і знаходити цю воду,” – пояснює біолог.

Зимуватимуть водойми саме в такому стані, як зараз. Щоправда, до Осокорового вода може зайти під час весняного водопілля. Інші маленькі озера, які з’єднувалися з Дніпром опосередковано, через мережу проток, живитися у природній спосіб не зможуть. Не вирішать цю проблему й осінні дощі. Але зараз там формуються нові екосистеми, зауважує біолог.

“Моя думка, що природа зараз відновлюється так, як їй потрібно, так, як воно має бути. Це величезний збіг обставин. Якби дамбу підірвали пізніше, у серпні наприклад, ми б не бачили цього лісу, не було б насіння, яке б засіяло цю територію. А через те, що це відбулось у червні, у нас напередодні у травні пух від тополь і від верби повністю вкривав ці водойми.”

Нині у нових лісах, за підрахунками науковців, ростуть 30 мільярдів аборигенних дерев. А разом із мережею маленьких водойм, що зараз з’являються на території Каховського водосховища, усі ці молоді ліси відновлюють втрачене колись унікальне природне явище – Великий Луг.

“Якщо подивитися з літального апарату, квадрокоптера наприклад, ми бачимо, що ліс не всюди. Там є ділянки порожні, де просто пісок, і є досить велика мережа залишкових водойм, маленьких річок, які поєднуються між собою. Є озера, які були ще до створення водосховища, вони збереглися. Я можу сказати, що зараз ця територія з природної точки зору розвивається максимально ефективно.”

Втім, про повне відновлення природного ареалу на території колишнього Каховського водосховища говорити зарано, кажуть у Запорізькому природоохоронному патрулі.  

“Щоб відновити природну течію самої річки Дніпро, необхідно прибирати весь каскад Дніпровських водосховищ. Тобто зараз ми маємо щось середнє між річкою та водосховищем, – пояснює головний спеціаліст відділу іхтіології Держрибагентства області Максим Бронзюк. – Щодо чи відновиться популяція аборигенних видів риб, також говорити ще зарано. Можливо зменшиться кількість карася сріблястого, збільшиться кількість типових річкових видів риб. Але знову ж таки, річка Дніпро, цю ділянку, яка була Каховським водосховищем, не можна віднести ані до річки, ані до водосховища.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі