250 адресних табличок нового зразка встановили цьогоріч на фасадах запорізьких будинків. Загалом охопили 5 вулиць у чотирьох районах міста. Заміна знаків здійснюється на виконання міської Програми всебічного розвитку української мови у Запоріжжі і створення єдиного мовного та інформаційного простору. Це допомагає містянам швидше адаптуватись до нещодавніх перейменувань вулиць, – зауважують у міськраді. Про формування нового обличчя міста  — у матеіріалі.

Нещодавно перейменована вулиця Гагаріна тепер носить ім’я Дмитра Донцова. На одному з будинків – пам’ятна табличка. Зміна назви відбулась у результаті чергової хвилі оновлення міських топонімів, й частину з них присвятили видатним особистостям минулого. Ким був Дмитро Донцов – розповідає запорізький історик Володимир Чоп.

“Це – постать надзвичайно контраверсійна, – каже доцент кафедри історії України НУ “Запорізька політехніка” Володимир Чоп. – Тому що Дмитро Донцов, уродженець міста Мелітополь до речі, ця людина є ідеологом українського інтегрального націоналізму, ідеології, вкрай ворожої як радянському суспільству, так і взагалі будь-яким лівим ідеям. Це справді був видатний інтелектуал український, який прожив дуже довге життя, а прожив він 90 років. Це взагалі чемпіон серед діячів національно-визвольного руху 20 століття. Тому що насправді вони гинули, і гинули у досить молодому віці.”

Підняли на прапори ім’я Дмитра Донцова саме як представника українського патріотизму, який ще на початку 20 століття закликав до збройної боротьби проти московського агресора, зауважує історик.

“Він був українським соціал-демократом, працював в одній партії з Петлюрою, але потім, коли почалася Перша світова війна, він різко змінює свої погляди на консервативні, йде буквально на службу до Австро-угорського уряду, де очолює таку урядову організацію як “Союз визволення України”, – розповідає Володимир Чоп. – Це були українські політики, які вважали, що за допомогою окупації України можна організувати національну державу і звільнитись від російського впливу. У жодній значній націоналістичній організації Донцов не брав участі. Він був теоретик-ідеолог, не вступав ні в ОУН(б), куди його сватали, ні в інші варіанти ОУН, залишався таким інтелектуалом: працював на Заході в університетах, писав книжки… До речі, за фахом він був літературний критик.”

Торік була замінена назва ще однієї запорізької вулиці: “12 квітня” тепер носить ім’я Героїв Крут, бійців першого помічного куреня дієвої армії УНР.

“З одного боку в нього набирали парубків-білобілетників київських, які буцімто були не здатні до несення повноцінної військової служби, – каже Володимир Чоп. – І вони повинні були охороняти урядові об’єкти і склади у місті Київ. І оцих білобілетників і “золоту молодь” Києва посадили на потяг без належної підготовки, на станцію Крути і викинули взимку в степ, аби вони рили окопи і відбивали наступ червоногвардійців російських. Вони змогли затримати військові угрупування Муравйова всього на 1 день. Багато їх загинуло, багато потрапило у полон, де було розстріляно без суда і слідства. А коли незабаром Центральна рада повернулась у Київ, з них на рівні державної пропаганди зробили новітніх героїв.”

Нові назви вулиць – нові адресні таблички. Цьогоріч їх встановили на будинках центральних вулиць міста: на проспекті Соборному, вулицях В’ячеслава Зайцева, Дмитра Донцова, Фанатській, а також на бульварі Марії Приймаченко. Охопили Вознесенівський, Олександрівський, Дніпровський та Комунарський райони. Єдиний тип вуличних табличок був схвалений концепцією архітектурного середовища Запоріжжя «Код міста», розробленою інститутом «Харківпроєкт». Ним, зокрема, передбачене єдине за стандартом, але різне за кольором рішення позначок.

“У Вознесенівському районі це буде біла основа з зеленим кольором, – каже начальниця відділу департаменту ЖКГ міської ради Анастасія Андронова. – Олександрівський район — рубіновий із білим. У Заводському районі буде жовтий колір із чорною основою. Дніпровський район — синій колір із білою основою.”.  

Адресна табличка встановлюється на фасаді будинку у точно визначеному місці. Але цьому нерідко заважають кондиціонери, рекламні щити або архітектурні особливості будівель, каже Анастасія Андронова.

“У нас є багато вивісок наразі на будинках, є інші містобудівні умови, які не дозволяють вставляти таблички відповідно рекомендацій, – каже Анастасія Андронова. – Тому у кожному випадку табличка встановлюється індивідуально.” 

Загалом міняти міськи знаки та покажчики розпочали у 2019 році. З січня 2025 року новими адресними табличками планують охопити Комунарський, Хортицький та Заводський райони міста. Продовжать вивішувати їх і там, де вже з’явились перші зразки. А в парках, скверах та алеях встановлюватимуть таблички інформативні. Їхній зовнішній вигляд розробляється окремо, – зауважили у міськраді.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі