200 кажанів випустили зооволонтери на острові Хортиця. Взимку вони перебували у Харківському центрі реабілітації рукокрилих, а з настанням весняного потепління волонтери привезли їх до місця постійного проживання. Тварини легко адаптуються в природних умовах й надалі набиратимуться сил у заповіднику.

Дорогу в кілька сотень кілометрів кажани перенесли благополучно, розповіли волонтери. 

“Ми їх транспортували на нашій машині, — розповідає фахівчиня Харківського центру реабілітації рукокрилих Анжеліка Бут. — Вони знаходились у мішечках. Перед тим, як їх транспортувати, ми їх нагодували, напоїли, і в машині для них було прохолодно. Тому вони майже не відчули цієї поїздки.”

Ці 200 кажанів минулої осені врятували запоріжці. З настанням холодів тваринки потягнулись на зимівлю до людських помешкань, де їх виявили й передали волонтерам.

“Знаходять кажанів у різних випадках, — пояснює волонтерка Харківського центру реабілітації рукокрилих Олеся Кулик. — Це кажани, які можуть вилетіти під час тимчасового потепління, під час ремонту, якщо була проломлена стінка або щілина десь у підлозі.”

На зимівлю кажанів, знайдених у помешканнях людей, зазвичай забирає Харківський центр реабілітації рукокрилих. Попри постійні обстріли, він працює у штатному режимі, цієї зими утримував близько 6 тисяч цих тваринок із різних регіонів України.

“Ми звертаємо увагу на їх вагу, чи є в них якісь пошкодження, – каже Анжеліка Бут. — І в залежності, яка в них вага, ми їх або відгодовуємо, або можемо одразу відправити спати.”

Один із наймасовіших видів рукокрилих — “руда вечірниця”. У природному середовищі оселяється біля водоймищ, де є корм в достатній кількості. Проживає колоніями від 10 особин до тисячі-півтори. Кажани — єдиний у природі вид ссавців, що вміє літати, кажуть волонтери. Для людини небезпеки не становить, якраз навпаки.

“Такий маленький кажанчик може з’їсти кілограм їжі, тобто кілограм комах, — розповідає Олеся Кулик, — це надзвичайно велика кількість. І це рятує нас, ми менше пестицидів використовуємо на полях. Ось вони літають над нами і рятують від величезної кількості комах.”

Військові дії не минули безслідно і для кажанів. Родина запорізьких зооволонтерів Фесенків раніше забирала на перетримку рукокрилих мешканців Запорізької атомної електростанції, вигодовувала у своїй квартирі й повертала до рідної місцини. А цієї зими енергодарські кажани залишились вдома — їх вигодувала працівниця підприємства. 

“Годувала кажанів, шукала на окупованих територіях, де знайти кормових комах, — розповідає зооволонтерка Марина Фесенко. — Я, чесно кажучи, не думала, що в неї вийде, але вона знайшла, де купити, і вигодувала цих кажанів, і випустила їх сама. І ми її безперестанку консультували, ми знімали відео, як тримати кажана, як підносити йому їжу. Вмовили, щоб вона розмножила тарганів, бо де ж їх взяти. Розказали, як зробити бокс, чим годувати. І все, жінка зараз — повноцінний рятівник.”

Запоріжцям, які виявили у своїх оселях кажанів, біологи радять звертатися до зооволонтерів, вони доправлять тваринок на реабілітацію до Харкова й таким чином збережуть їм життя. Загалом цієї весни з настанням теплої погоди у різних регіонах України випустили в природнє середовище близько 6 тисяч кажанів, які перезимували у Харківському центрі реабілітації рукокрилих.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі