Якщо відчуваєте потяг та бажання творити – творіть! Так каже запорізький художник-аматор Павло Семениченко. Лікар за фахом, він точно знає, що мистецтво та творчість допомагають від стресу. Про людину із золотими руками та багатою фантазією – у матеріалі.

Павло Федорович Семениченко – хірург-травматолог за фахом. Все життя працював у лікарні, але ніколи не полишав улюбленого заняття – пірографії. На будь-яку поверхню (картон, тканина, фанера, дерево, папір або шкіра) розпеченою голкою наносять малюнок. Більшості ця техніка відома як випалювання по дереву, тому що найчастіше художники творять саме на деревині.

“Спочатку важко було, бо ніхто не вірив, – ділиться Павло Семениченко, – а я сам для себе робив, мені це давало дуже велике задоволення. Якщо говорити відносно картин, то сюжети для картин – це тільки помилки. А вази – це тільки моя фантазія, без жодного креслення, вигадка моя і фантазія.”

В будь-якій техніці є свої правила виконання, але Павло Федорович – прихильник вільної творчості. Наприклад, дерево не інкрустують, про це Павлу Семениченку казали фахівці, але він вирішив спробувати  – і створив чудовий виріб. Інкрустоване дерев’яне великоднє яйце навіть освятили за усіма правилами у церкві історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”.

Пан Павло займається творчістю, скільки себе пам’ятає. Спеціально на художника ніде не вчився. Зараз йому 75. З виходом на пенсію часу для творчості з’явилося більше, але іноді стримують високі ціни на матеріали. Особливо б’є по кишені вартість рамок для картин й пірографії. Втім, художник знаходить вихід, використовуючи все, що під рукою. Основою для його робіт стають старі меблі: стінки та дверцята від сервантів і шифоньєрів.

“Корабель – мрія дитинства, я багато разів чув, що таке “алые паруса”, – каже художник-аматор Павло Семениченко. – Човник зробив я по пам’яті, я дуже багато подорожував. Такий вітрильник, тільки з білими парусами, бачив у закордонні, і по пам’яті зробив цей вітрильник.”

Окрім робіт в техніці пірографії, багато в пана Павла й картин, написаних акриловими фарбами. Каже, створює їх за схемами і будь-кого може всього за день навчити, як малювати такі ж шедеври. До слова, автор радить ніколи не виділяти окремо якусь одну роботу чи її частини. Адже впевнений, що в мистецтві існує містика!

“Ви бачите ангелочка? Це все пірографія, кольорова, а потім – домішки фарби. Я вирішив так: це трудно буде, те важко буде, тільки ангелочок – це таке… Не тут-то було! Я визивав художника. Не виходить – і все. Тому, якщо приступаєш до картини, абсолютно, до самого останнього мазка, все-все-все головне!” 

Ще одна робота Павла Семениченка присвячена “Слову о полку Ігоревім”. 

“Це робота Заслуженого художника України Василя Лопати з книги “Слово о полку Ігоревім”. Така от композиція: меч входить до картини. Я хотів зробить гравіровку на мечі “Ми є Україна”, але, коли я ставлю його на місце, її не видно!”

Тож пан Павло – майстер на всі руки, і найбільше мріє про власну виставку. Каже: хоче показати містянам все, що створив протягом життя, поділитися своїм досвідом та мистецькими секретами. Та  головне – розповісти усім, як будь-яка творчість здатна допомогти подолати стрес та пережити нелегкі часи.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі