Напередодні Дня матері представники міської влади привітали та висловили слова глибокої вдячності та пошани кожній мамі і кожній дружині загиблих захисників України. Добру справу організували разом із запорізькими волонтерами.

Коробки з допомогою для матусь та дружин захисників, полеглих у боротьбі проти російської агресії, вантажать до машини. Підтримку надала громадська організація BELUGA UA та міжнародні партнери Запоріжжя.

“Напередодні відзначення Дня матері, – сказав директор міського департаменту спорту, сім’ї та молоді Владислав Ковпак, – а це відбудеться 14 травня, виконком міської ради вирішив привітати наших матерів, вдів загиблих героїв, які полягли на фронті, захищаючи нашу Вітчизну від російської агресії. Мати це єдине для нас усіх, вона надала життя, вона надала перші навики, їх ми отримали від матері, і тому в першу чергу повинні пам’ятати, що вона – це першочергова любима жінка.”

“В такий час потрібно підтримувати та піклуватися один про одного, – впевнена волонтерка  громадської організації BELUGA UA Світлана. – В продуктовому пакеті міститься все необхідне. Це і крупи, і консерви, для дітей солодощі.”

Допомогу розвозили адресно. Отримала її й Ольга Миколаївна. Ця війна забрала в жінки старшого сина. Андрій був цілеспрямованим та ніколи не відмовляв у допомозі.

В Андрія залишилась дружина та двоє дітей.  Молодший же син пані Ольги й досі захищає Україну. Зараз найбільше бажання жінки, як і решти мам, аби кожна дочекалась своєї дитини.

“Хотілося б, щоб діти були живі, – ділиться пані Ольга, – щоб бистріше перемога прийшла, мені здається, це мрія кожної мами, і кожного українця, і щоб у всіх діточок було щасливе дитинство.”

Втратила кохану людину і Євгенія. Її чоловік Віктор з перших днів війни прагнув захищати Україну. В липні минулого року він загинув під час виконання бойового завдання. 

“Я тоді була вагітна, – згадує дружина загиблого захисника Євгенія Осипюк. – Кажу: куди ти підеш? Я вагітна. На кого ти нас полишиш? Він почав займатися волонтерством, допомагав розвозити. Потім я його наче вмовила залишитися вдома. Але він все ж таки не зміг сидіти вдома, під моїм крилом. Пішов сам добровольцем.”

Євгенія розповідає, їхній синочок Назарчик – копія татка. Усю свою любов за двох нині дівчина віддає тепер сину, аби він зростав дужим і сильним. А в майбутньому став спортсменом.

Родини вдячні за таку підтримку. А їхнє найбільше бажання, як і всіх українців – наша якнайшвидша перемога та повернення додому всіх синів і доньок, які нині захищають Україну, живими та неушкодженими.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі