17 квітня в Україні відзначається День пожежної охорони – професійне свято людей, які стоять на варті безпеки громадян. Рятувальники ДСНС щодня працюють у надзвичайно складних умовах, розбирають завали після “прильотів”, шукають людей під уламками, рятують тих, хто опинився у пастці. Один із них – Артем Гук із Запоріжжя. Про його шлях від пожежника до рятувальника, який працює на передовій цивільного фронту – у матеріалі.

Артем пройшов довгий професійний шлях – від пожежника у мирному Бердянську до рятувальника, який щодня стикається з наслідками війни. Переживши евакуацію разом із сім’єю, він не зупинився, а продовжив справу, яку вважає своїм покликанням. В професії чоловік працює вже 6 років.

“4 роки я працював на посаді звичайного пожежника в місті Бердянськ. Вже третій рік пішов, як я працюю у цій частині в аварійно-рятувальному загоні, – розповідає він. – Я переїхав з міста Бердянськ, ми евакуювалися всією сім’єю. І тут вже, в Запоріжжі мене перекомандирували у пожежну частину, а з часом перевели в аварійно-рятувальний загін.”

Артем і його колеги виїжджають лише тоді, коли є загроза для людського життя. Їхня робота – це другий, але вирішальний етап. Поки одні гасять полум’я, вони готуються до найважчого – пошуку і порятунку людей з-під завалів. Найчастіше це складні, масштабні випадки, де потрібна спеціальна техніка.

“Якщо десь прильот і є постраждалі, то ми виїжджаємо одразу. У нас є служба оперативно-координаційна, яка залучає вже потрібну техніку, – пояснює Артем. – Якщо там масштабний завал і під завалами перебувають люди в будь-якому стані, викликають нас. Це 90% випадків. Виїхали пожежні, і з’ясували, що постраждалих немає, і нас залучати не обов’язково, то там вже дивляться по ситуації.”

Артем згадує наслідки однієї з наймасштабніших ворожих атак – влучання  ракетою Х-22 по дев’ятиповерхівці по Зестафонській, 8. Тоді 19 людей загинули та понад 70 дістали поранення. Було повністю зруйновано один під’їзд, ще один – дуже пошкоджено. Тоді ж на місце одразу ж прибули рятувальники, а пошукові роботи тривали 5 діб.

“Коли в дев’ятиповерхівку влучив снаряд, мабуть, це там було наймасштабніше. Дуже багато техніки залучалось, ми там працювали не одну добу, – згадує Артем. – Врятували багато людей, там були ситуації небезпечні для нас.”

Артем ділиться: стрес, адреналін та постійна небезпека – усе це частина його робочого дня. Проте він вже не уявляє себе поза цією роботою.

“Цікава робота, часто небезпечна, не без цього. Але з роками ця небезпека стає як належне, ти до неї так сильно не ставишся. Звичайна людина в шоці, коли ти розказуєш, чим ти займався за добу, а тобі це нормальний день. Вона цінується у суспільстві, нас поважають, цінують як людей, які дійсно роблять потрібну справу.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі