Традиційний міський конкурс “Кращий опікун року” проходив у кілька етапів, і напередодні Дня усиновлення, що відзначають 17 вересня, у міськраді підбили підсумки та оголосили переможців. Хто став кращим опікуном – у матеріалі.

На церемонію нагородження переможців конкурсу “Кращий опікун року” прийшли 15 опікунських родин, у яких виховується 40 дітей. Саме вони подали заяви на участь у конкурсі. Змагання відбувались у 3 етапи. На першому сім’ї презентували свої історії, два інших – творчі змагання: квести на спритність та згуртованість, а також створення малюнків на тему “Україна майбутнього”.

За підсумками конкурсних змагань визначено найкращу опікунську родину. Нею стала родина вимушеної переселенки з Бердянська Наталії Савенко. 2 роки тому Наталія Савенко разом зі своїм чоловіком взяла у  родину трьох прийомних дітей. І весь цей час маленькі та дорослі навчались піклуватись один про одного й дарувати тепло своїх сердець.

“Даня, Мирослава і Маргарита. У мене четверо дітей, перша донька, рідна, вона вже доросла, ми її вже заміж видали, – ділиться переможниця міського конкурсу «Кращий опікун року» Наталія Савенко. – А цих діток взяли у свою родину. Давно мріяли, щоб взяти дитину з інтернату, подарувати їй своє прийняття, любов. Тому що у нас одна донька – мало. І так получилось, що нам дали одразу троїх!”

Один із головних уроків, який засвоїли дорослі Савенки у цей час, – це налаштованість на позитив за будь-яких обставин, каже Наталія. Цьому батьки навчились у малюків.

“Нема депресії ніякої, – каже пані Наталія. – Вони все хочуть, все можуть, до всього тягнуться. Вони відрізняються від звичайних дітей. Звичайним діткам буває скучно, а цим – ні.”

Андрій Дмитрієв сам виріс у будинку сімейного типу. Бачив, як батьки піклувались про молодших. Вони виховали кілька поколінь дітей, і Андрій отримав від них безцінний досвід. А півроку тому він та його дружина Катерина взяли у свою родину чотирьох прийомних діточок. Тепер разом із рідними їх шестеро.

“Нам батьки дали багато досвіду, – каже пан Андрій. – Ми знали, які можуть бути діти, з якими вони можуть бути проблемами, потребами, бо у мами з батьком багато різних дітей було. І саме важливе – ми були готові до цього.”

Діти адаптувалися до нової родини протягом півтора-двох місяців, каже Андрій. І цей період був для батьків, напевно, найбільшим випробуванням. Впливали на різні ситуації тільки одним методом – любов’ю.

“По-перше, були проблеми з маленькими дітьми, – розповідає Андрій Дмитрієв. – Вони не жили в сім’ї, були зовсім не виховані. І в них були проблеми – вони не спали ночами. Кричали: поможіть! І ми з жінкою багато тижнів не спали вночі зовсім. Постійно прокидалися,приходили, жаліли. І поки вони не відчули оту турботу і любов, яка у них з’явилася, вони кричали.”

Всі переможці та лауреати конкурсу отримали цінні подарунки: побутову техніку й призи для малечі: планшети та блютуз-гарнітури. 

Навіть війна не вплинула на бажання запоріжців створювати родини й брати під опіку позбавлених батьківської турботи дітей, розповіли у міськраді. Навпаки – попри всі труднощі, дорослі готові підставляти плече малечі, яка потребує допомоги.

Нагадаємо: День усиновлення в Україні відзначають із 2008 року. Його приурочили до православного свята Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії. Ініційований з метою популяризації сімейних форм виховання. Сьогодні у Запоріжжі 767 усиновлених дітей. Функціонує 10 дитячих будинків сімейного типу, де знайшли родинне тепло 74 дитини. І близько 1000 дітлахів влаштовано до опікунських родин.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі