Рік тому у самому центрі Запоріжжя археологи знайшли фрагменти Олександрівської фортеці. Залишки рову та валу були заховані під тоннами землі по вулиці Шкільній поблизу гімназії №2. Об’єкт історики шукали десятиліттями, а знайшли випадково.

Звідси історія нашого міста бере початок. Олександрівська фортеця мала протяжність понад 400 метрів, а її територія охоплювала майже 130 гектарів. Надалі навколо на території першої фортеці почали створювати місто, а трохи далі розташовувались й інші села, такі як Вознесенка та Слобожанщина. Там жили корінні козаки та пращури запоріжців. До кінця 18 століття таких поселень було зо два десятка. А на початку 19 – місто почали називати Олександрівськ.

Вже через 50 років поселення виросло у невелике місто з шістьма сотнями будинків, де проживали понад дві з половиною тисячі людей. На той момент розпочався й розвиток торгівлі – тоді в місті було 24 крамниці. Згодом в Олександрівську відкрили 2 цегляних заводи, 5 кузень та кілька заїжджих дворів. Також прокладено залізницю, відкривши проїзд до Криму. Завдяки цьому в місті розпочалась активна торгівля зерном, цукром, лісом та іншими товарами. На початку 20-го століття в Олександрівську було вже 400 торговельних закладів.

Частина цієї історії дожила й наших днів. Під час реконструкції скверу Піонерів будівельники знайшли залишки цегляних та гранітних сходів до лавки нижнього гостинного ряду торговельних рядів, які раніше були на вулиці Поштовій. На початку 20-го століття лавка належала Олександрівському купцю Абраму Мойсейовичу Геншафту.

Згодом в Олександрівську стали розвиватися сільськогосподарське машинобудування, ливарне та цегельно-черепичне виробництво і млинарство. В травні 1917 року в місті вже проживало понад 58 тисяч осіб. З цього моменту розпочався й культурний розвиток міста: на вулицях виступали театрали та ще показували кіно.

Не лише побачити та доторкнутись до історії міста, але й почути звуки Старого Олександрівська та прослідкувати його розбудову від 1770-го до 1930-го року тепер можна у музеї архітектури Запоріжжя. Тут зібрані усі історичні артефакти міста, знайдені під час розкопок.

А от 1921 рік приніс Олександрівську нове ім’я. Так повітове місто було перейменоване на Запоріжжя.

Окрім будівництва Дніпрогесу, з 1925 до 1950-х років у Запоріжжі відбулось ще чимало знакових подій. Зокрема, у 1933-му на території міста виріс комбінат “Запоріжсталь”, що нині є найпотужнішим металургійним підприємством Європи. В середині 1950-х місто починає виробництво трансформаторів та титану. У листопаді 1960-го року з конвеєру ЗАЗу (колишній “Комунар”) вийшли перші малолітражні “Запорожці”. У цей же рік Запоріжжя почало активно розбудовуватись. Перші райони, які з’явилися, Олександрівський та Вознесенівський – у 1935-му, а наймолодший Хортицький, йому лише 25 років.

Нині на території міста проживає понад 745 тисяч городян. Історія Запоріжжя відома на всю країну не лише найбільшим островом на Дніпрі та козацтвом, але й тим, що ми є індустріальним серцем України. І 250 років для Запоріжжя — це лише маленький крок на шляху його розвитку. Адже кожен день це вже історія, яку ми творимо усі разом.