Другий день фестивалю “Запоріжжя – місто з яйцями” був не менш насиченим і цікавим. Зокрема, відбулася панельна дискусія “Запоріжжя у війні реальності та пропаганди”. Її учасниками стали ветерани, історики та журналісти. Говорили про “яєчну неділю” 13 квітня 2014 року. Переглянули й відео. Тоді патріотично налаштовані містяни не допустили створення ЗНР. Любителів “руського міра” закидали яйцями та борошном. Учасники заходу дискутували,  наскільки важливою для Запоріжжя і України в цілому була та подія.

“Те, що зробила запорізька громадськість, ми не допустили тут Харкова, який довелося визволяти силами вінницького “Ягуара”, як ми пам’ятаємо, ані Одеси, – розповідає журналіст Сергій Іванченко. – У Миколаєва, Херсоні також були ходіння ватників, але там було спокійніше, ніж у нас, ми були присутні під час історичної події, вона в нас зафіксована, ми відбили Запоріжжя.”

“Коли ми починали фестиваль, ми думали, проводити чи ні, такий час. А потім зрозуміли, що на часі нагадати нам усім про події десятирічної давнини, – додає співорганізаторка фестивалю “Запоріжжя -місто з яйцями” Наталія Бабенко. – Зрозуміло, наскільки це важлива подія в історичному контексті для нашого міста особливо зараз. Дали зрозуміти, що Запоріжжя – Україна.”

Також під час другого дня фестивалю відбувся черговий майстер-клас з писанкарства. До речі, писанка увійшла в матеріально-культурну спадщину “ЮНЕСКО”. Вона визнана культурним надбанням людства. Провела майстер-клас майстриня з Кривого Рогу Наталя Войтенко. Вона розмальовує писанки з 2004 року. Каже: аби крашанка вийшла гарною, потрібно писати її з добрим настроєм.

“Сьогодні будемо писати писанку сорокаклинець, вона поширена майже у всій Україні, майже у всіх регіонах, – розповідає майстриня Наталя Войтенко. – Вона відрізняється постановкою узору, вона геометрична, але можна добавляти квіточки, гілочки, більш вона геометрична. Писанки пишу в кількох техніках, є писанки аніліновими барвниками, воском розписуємо, наприклад, є писанки Поділля, поділяються за регіонами, є писанки Єкатиринославщини. У нас великі степи, пишемо великі узори, дуже люблю писати писанки трав’яні. Тут немає жодного барвника, пишемо восковим методом, але витравлюємо його. Дуже люблю писати шкрябанки, це моя любов, фарбується в один колір, а потім вишкрябується гострим предметом.”

“Досвід чийсь цікаво подивитися, щось зробити, і просто приємно провести час, бо Великдень всі чекаємо, паски будемо пекти в четвер, і потрібно буде прикрашати стіл до свята, – ділиться учасниця майстер-класу з писанкарства Наталія. – У мене є вдома писанок, але я сучасне малюю, візерунки, орнаменти знаю, що вони можуть означати. Але, щоб дотримуватися ні, а майстер каже, що навчить нас сорокаклинку писати, можна загадати бажання, і, напевне, вони ще й збудуться.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі