У Запоріжжі на фестивалі «ІнформФест: На Часі» благодійники «СХІД SOS» презентували виставку  “Хроніки евакуації”, присвячену тим, хто щодень рятує людей із найнебезпечніших прифронтових і деокупованих населених пунктів. На світлинах – порятунок людей з Покровська, Бахмута, Авдіївки, Гуляйполя та інших міст, де працювали евакуацій групи. Більше – у матеріалі.

Виставка “Хроніки евакуації” – небезпечна подорож з рідної домівки в нікуди. Саме так літні люди сприймають свою евакуацію з прифронтових населених пунктів. Більшість з них до останнього тримаються за рідні стіни та вірять, що вони захистять, але настає момент, коли єдиний вихід – виїздити. 

Благодійний фонд  СХІД SOS допомагає маломобільним людям евакуюватись у більш безпечні райони України з 2014 року. Ініціювали таку допомогу вихідці з Сєвєродонецька.

“Я доєднався до команди евакуації у 2022 році, хотів бути корисним, – ділиться волонтер евакуаційної команди БФ “СХІД-SOS” Роман Прасіл, – і відтоді допомагаю нашій команді з евакуацією мирного населення, зокрема маломобільних верств населення. Найтяжче і найстрашніше було після підриву Каховської ГЕС. Ми були на Херсонщині близько тижня, вже планували повертатися, хотіли з собою когось евакуювати. Ми заїжджали до селища полями. І найстрашніше було побачити, що в селищі немає жодної живої душі.”

“Іноземні журналісти більше люблять процес евакуації, щоб все летіло, взривалось, все бахкало, і це був якийсь героїзм, – каже менеджерка з медичного супроводу евакуаційної команди БФ “СХІД-SOS” Ольга Владимирова. – Мені важливо показати, що це не героїзм, це звичайна річ, ми допомагаємо один одному, бо ми люди. Наприклад, пам’ятаю, пані Антоніна, на фото я їй на вушко щось шепчу. Вона коли приїхала, вона так кричала на весь вокзал. Вона шукала своїх синів. Вона не розуміє, що це не тут, не з нею, вона їх всіх кликала по іменам.”

Моторошні світлини – реальні кадри з життя. Весь трагізм ситуації в тому, що нерідко  маломобільні люди поважного віку ще й самотні. Їхня радість безмежна, коли на новому місці вони зустрічають земляків. Більше пощастило тим, кого зустрічають та забирають до себе діти або знайомі.

“Був один з вражаючих випадків, коли така пані була літня, шляхетна, вона сказала, що вона їде в Тернопіль до свого учня, – згадує менеджерка з медичного супроводу евакуаційної команди БФ “СХІД-SOS” Ольга Владимирова. – Я передзвонила за тим номером, який вона дала, там такий дуже чемний пан. Він сказав – Боже, ви везете до мене мою улюблену вчительку з англійської мови. І він її забрав до себе, бо в неї нікого нема.”

Авторка світлин Ольга Владимирова каже, що під час фотозйомки віддавала перевагу деталям. Руки, обличчя, очі людей. Кожне фото – застигле життя, як воно є, без прикрас, без ретуші, зі слізьми та кривавими ранами.

“В мене є фотка, яка уособлює всю цю роботу,  всю цю евакуацію. Бабусина спина в такій кофті дуже характерній, хусточка з люрексом. І рука, і він просто підтримує бабусю за спину. Якби ця бабуся і Рома зустрілися в звичайному житті, що було б? Вона б казала, який він, такий-сякий… Але вони зустрілися в абсолютно іншій ситуації. Оцей місток між двома поколіннями, які б, можливо, не перетнулися при інших умовах. І вони тут зустрілися, в цій точці перетину, де сталася війна.”

Протягом двох тижнів  “Хроніки евакуації” можна побачити у ПК Титан. Ще протягом двох тижнів  світлини презентуватимуть у палацах культури «Заводський» та «Орбіта».

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі