Першу золоту медаль він здобув у сьомому класі, коли поїхав з командою до Словаччини на міжнародний турнір. А вже за 10 років привіз до Запоріжжя “золото” Паралімпіади у Ріо-де-Жанейро. Все це про Максима Ніколенка – запорізького спортсмена з настільного тенісу. Про свій спортивний шлях та досягнення тенісист розповів учням 71 ліцею після чергової перемоги у цьогорічній Паралімпіаді. Що цікавило молодь та які ще хобі є у майстра спорту міжнародного класу – у матеріалі.

Вперше Максим взяв ракетку у 10 років. На заняття майбутнього паралімпійця запросила бабуся його друга, яка була тренеркою з настільного тенісу. З того моменту розпочалася історія спортивної кар’єри багаторазового призера Паралімпійських ігор Максима Ніколенка. Спортсмен має вроджений дитячий церебральний параліч. Попри це – ніколи не здаватись та досягати результатів хлопця надихнула  Валентина Пачина, яка стала його першим тренером.

“Мене запросили пограти, спробувати, і як то кажуть, не завжди все зразу виходило, але потроху я почав бачити свій прогрес і вона мене дуже часто підтримувала, говорила мені дуже приємні слова: “Продовжуй”, “в тебе все вийде”, і вона багато зі мною працювала над цим, – згадує пан Максим. – і так я крок за кроком, я почав і вигравати, і почав прогресувати, і так почався мій шлях в настільному тенісі.”

Бронзова медаль Максима, яку тенісист привіз з цьогорічної Паралімпіади з Парижа, з одного боку нагорода нагадує Ейфелеву вежу знизу. З іншого – металева вставка вагою 18 грамів, теж з паризької пам’ятки. Бронзову відзнаку в руках потримав чи не кожен учень у класі. Молоді таланти кажуть, паралімпійці надихають не тільки перемогами, але й силою духу.

“Я вважаю, що всі професійні спортсмени можуть надихати, особливо своїми результатами. Коли вони грають за свою країну та приносять результати, – ділиться учень 71 ліцею Єгор. – Я хотів би, можливо, стати майстром спорту та вигравати якісь турніри.”

За словами призера, кожна гра – це стрес, з кожним разом здається, що стає складніше. Також діти цікавились не тільки спортивними здобутками паралімпійця, але й чим ще він займається у вільний час.

“Крім настільного тенісу я люблю читати та дивитися футбол у вільний час. Не граю, тому що боюсь травм,” – розповів олімпієць. 

Першим результатом Максима на Паралімпійських іграх у Лондоні стало 4 місце. Як каже сам тенісист, після цього з’явилися сумніви щодо продовження спортивної кар’єри. Проте досягти ще більших висот чемпіону допомогла підтримка близьких.

“Дивишся зі сторони і здається, що тоді можна було здатись, але якось вийшло так, що в голові була купа думок, здаватися чи не здаватися, продовжувати чи не продовжувати, що робити, – розповідає пан Максим. – Хотілося все бросити, але завдяки тренеру, завдяки Богу, і слава Богу, що знаєте, багато людей мене підтримувало і я зміг продовжити свою спортивну кар’єру.”

Наразі призер відпочиває після ігор, але у вільний час тренується в залах обласної федерації з настільного тенісу. Тож усіх охочих Максим Ніколенко запрошує на спільні тренування. Він проведе заняття для тих, хто хоче опанувати цей вид спорту. Дізнатись деталі можна за телефоном: 093-479-81-71.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі