Сьогодні українські фотографи — очі повномасштабної війни. Вони тримають свій фронт боротьби. Часто наражаючись на небезпеку, документують реальність, аби доносити світу правду. Наші журналісти поспілкувались з одним із таких фотографів, він фіксує наслідки ракетних ударів по Запоріжжю та області. Митець  поділився світлинами, які були зроблені просто під час ворожого обстрілу, та розповів, як це – бачити війну крізь призму об’єктива.

Ігор Гур’єв — запорізький фотограф. До  улюбленої справи прийшов рік тому. Зізнається, фотомистецтво одразу захопило його. До 24 лютого  хлопець фільмував мирне життя українців, дуже любив  знімати природу та архітектуру міст.

“Фотографія для мене — це більш такий ємний жанр, -каже Ігор, – який може розповісти за короткий час тому, хто її бачить, тому вона більше і частіше влучає в серце, ніж який текст. І тому фотографія закохала досить швидко в себе.”

Хлопець народився та виріс в Оріхові. Своє місто та подвір’я згадує з посмішкою та теплом.  Зізнається, сумує за рідними стежками чи не щодня, адже нині мала батьківщина – під постійними обстрілами окупантів.  

“Оріхів до війни — це таке маленьке затишне місто, – ділиться хлопець, – де всі один одного знають, де є мальовнича річка Конка. Ти знаєш, кожну вулицю, кожну ямку на дорозі ти знаєш,  і воно досить спокійне. Дуже затишне, згуртоване місто.”

З 24 лютого портфоліо фотографа почало поповнюватися інакшими  світлинами. Тепер знімки Ігоря фіксують жахливі наслідки “руського міра”.

Кілька тижнів тому фотограф їздив і до рідного Оріхова, каже – місто просто не впізнав. Оріхів — це особистий біль Ігоря. Зруйновані будинки, уламки від ворожих снарядів та сумні очі людей  — таким він побачив рідне місто через об’єктив фотокамери.  

“Це жахливо, – ділиться Ігор, – людей дуже мало, відчуваєш, що людям це дає якийсь вплив на психіку. Місто вже не те, яке було раніше, і вже і ніколи не буде таким, як було раніше. Настільки все змінилося, що є фотографія, і можна навіть не описувати, що відбувається, видно просто за обличчям людини, за її одягом, за тим, що знаходиться позаду неї, видно в якому становищі знаходиться місто.”

Частину фото він зробив  чорно-білими, вважає, що так вони краще передають атмосферу навколо. Світлини зроблені під обстрілами, в той час, коли ворог крив “Градами” житлові квартали Оріхова. Митець відверто розповідає, найстрашніше — це чути свист снарядів над головою. Проте хлопець, ризикуючи життям, продовжив свою справу.  Крається серце та перехоплює подих, а очі до останнього відмовляються вірити в жорстоку реальність, проте фотограф продовжує тримати свій фронт боротьби та документувати факти повномасштабної війни. 

Через свої знімки Ігор хоче донести єдину думку: росія — це терорист і має бути покарана за всі скоєні злочини.  Зізнається, передивляючись свої роботи, відчуває лише ненависть до ворога. Проте Ігор ні на хвилину не перестає мріяти про одне:

“Моя мрія — це відзняти святкування перемоги в рідному Оріхові, – каже хлопець. – Це я давно зрозумів, і я думаю, що так і буде незабаром.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі